Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Жайворонок Т.Є., Мазурка В.А.,

Костенка А.В., Перепічая В.С.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним правочину за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року,

У квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2., третя особа – П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування частини квартири АДРЕСА_1, посвідченого 29 вересня 2006 року.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2008 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року, позовну заяву залишено без розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування ухвал судів, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального права, і направлення справи до суду першої інстанції для розгляду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, керуючись п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, дійшов висновку, що позовні вимоги вже були предметом розгляду іншої цивільної справи між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд, постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав розглядається в іншому суді, а згідно з п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв’язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Судами встановлено, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 листопада 2007 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2., третя особа – П’ята Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним договору дарування частини квартири АДРЕСА_1, посвідченого 29 вересня 2006 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. зазначав, що у справі № 2-1467/07, в якій ухвалено зазначене рішення суду, підставою для визнання недійсним договору дарування частини квартири ним було зазначено вчинення правочину під впливом помилки (ст. 229 ЦК України), а вимоги своєї нової позовної заяви він обґрунтовував тим, що правочин вчинено з недодержанням вимог закону ( ст. 215 ЦК України).

Але доводи ОСОБА_1 про нетотожність його позовів належним чином апеляційним судом не були перевірені.

Зазначені обставини відповідно до п. 2 ст. 342 ЦПК України є підставою для скасування ухвал судів та передачі питання на розгляд суду першої інстанції.

При цьому суду необхідно врахувати положення цивільного процесуального законодавства про підстави закриття провадження у справі, зокрема, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року задовольнити.

Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 6 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2008 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання по суті.

Ухвала оскарженню не підлягає.