Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Зам'ятниця" про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування збитків,

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом, посилаючись на те, що згідно Державного акту на право власності на землю від 11 березня 2002 року він є власником земельної ділянки площею 1,58 га, яка розташована на території Придніпровської сільської Ради Чигиринського району Черкаської області. 30 вересня 2002 року позивач передав земельну ділянку, власником якої він є, на підставі договору оренди ТОВ "Зам'ятниця". Термін дії договору оренди закінчився 30 вересня 2005 року. Від його пролонгації позивач відмовився, направивши заяву до відповідача з вимогою повернути йому земельну ділянку. Однак відповідач проігнорував таки вимоги та продовжує використовувати земельну ділянку. Своїми діями ТОВ "Зам'ятниця" спричинило ОСОБА_1 збитки. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив задовольнити його позовні вимоги та стягнути з ТОВ "Зам'ятниця" заподіяні збитки у розмірі 402 грн. 08 коп., вартість врожаю у розмірі 48 672 грн. та витрати по сплаті державного мита у розмірі 51 грн.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2006 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 26 січня 2007 року рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2006 року скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано ТОВ "Зам'ятниця" усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, заборонивши ТОВ "Зам'ятниця" її використовувати. Стягнуто з ТОВ "Зам'ятниця" на користь ОСОБА_1 завдані збитки в сумі 4 867 грн. 20 коп. та судові витрати в сумі 51 грн.

У касаційній скарзі ТОВ "Зам'ятниця" просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 року (1529/99) запроваджено обов'язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), майнового паю з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у натуральній або грошовій формах.

Встановлено, що між сторонами 30 вересня 2002 року укладений договір оренди земельної частки (паю). Умовами цього договору передбачено, що ОСОБА_1 передав в оренду земельну частку (пай) розміром 1,58 умовних кадастрових гектарів, яка належать останньому на підставі Державного акту, серії ЧР № 18-17-179, і розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом.

Земельна ділянка площею 1,58 га передана ОСОБА_1 у приватну власність на підставі рішення Трущівської сільської Ради народних депутатів від 20 березня 2001 року. На цю земельну ділянку ОСОБА_1 видано Державний акт на право приватної власності на землю від 11 березня 2002 року № 179.

Укладення договору оренди земельної частки (паю) та отримання Державного акту на право приватної власності на землю на одну і ту ж земельну ділянку є сумнівним.

Судом як першої так і апеляційної інстанції зазначені розбіжності не досліджувалися.

Оренда земельної частки (паю) та оренда земельної ділянки за предметом є суттєво різними відносинами, а тому наявні і різні умови виконання зобов'язань.

У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом, які регулюються Указом Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" від 3 грудня 1999 (1529/99) року.

У випадку оренди земельної ділянки встановлюються орендні відносини, щодо права на земельну ділянку, встановлену в натурі, посвідчену Державним актом на право приватної власності на землю, які регулюються нормами Закону України "Про оренду землі" (161-14) .

Отже, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено характер спірних правовідносин та не досліджено і не надано належної оцінки всім доказам у справі.

Вияснення цих обставин має значення для правильного вирішення спору.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Зам'ятниця" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Черкаської області від 26 січня 2007 року та рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 09 листопада 2006 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.