Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про поділ спільного майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_2до ОСОБА_1, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2008 року,

У серпні 2006 р. до суду зі вказаним вище позовом звернулася ОСОБА_1, в якому просила поділити майно, набуте з відповідачем в період шлюбу з 1995 р. по 2006 роки. Крім поділу іншого майна, виділивши їй 2/3 його частини, просила визнати за нею право власності на 3/4 частини квартири АДРЕСА_1, на 1/2 частину гаражного боксу по АДРЕСА_3 та автомобіля ВАЗ-2108, державний номер НОМЕР_1.

Не визнавши позов, у травні 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя. З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати за ним право особистої приватної власності на зазначену вище квартиру та гаражний бокс по АДРЕСА_3, визнати сумісною власністю подружжя квартиру АДРЕСА_2 та автомобіль ВАЗ-2108, державний номер НОМЕР_1.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 5 вересня 2007 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково. Суд поділив майно подружжя, зокрема, визнав особистою власністю ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2. Особистою власністю ОСОБА_2 визнано 2/4 частини квартири АДРЕСА_1, а по 1/4 частини цієї квартири визнав право власності за сторонами. Виділив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 гаражного боксу по АДРЕСА_3, а ОСОБА_2 - автомобіля ВАЗ-2108, державний номер НОМЕР_1.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2008 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення суду першої інстанції змінено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/25 частину, а за ОСОБА_2 на 24/25 частини квартири АДРЕСА_1, виключено з резолютивної частини рішення суду вказівку про визнання особистою власністю ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_2, оскільки таких вимог не заявлялось. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційних скаргах ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 ставиться питання про часткове скасування судових рішень з ухваленням нового рішення про задоволення її позову та визнання за нею права власності на 1/2 частину спірної квартири по вул. Гер. Сталінграда м. Києва, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Зокрема, апеляційний суд, установивши на підставі наданих сторонами доказів, підстави, час набуття спірного майна, так і джерела його придбання, належним чином у відповідності до положень ст. 212 ЦПК України оцінив дані докази і прийшов до вірного висновку при вирішення спору про поділ майна подружжя з урахуванням майна, набутого кожним з подружжям за особисті кошти, так і за спільні кошти в період шлюбу.

Зазначені висновки суду відповідають положенням ст. ст. 57, 60 СК України, так і статтям 22, 24 КпШС України, якими встановлено аналогічний режим майна подружжя.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 вересня 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.