Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал", третя особа: голова правління відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" Сердюк Сергій Дмитрович, про визнання наказу недійсним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду м. Києва від 6 травня 2008 року,

У серпні 2006 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що наказом від 18.07.2006 року він був звільнений з роботи за п.1 ст. 40 КЗпП України в зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці. Посилаючись на те, що його було звільнено незаконно, без відповідного попередження та без згоди профспілки, просив позов задовольнити, поновити його на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 грудня 2007 року позов ОСОБА_1 зодоволено частково. Визнано незаконним наказ №202-К від 18.07.2006 року в частині звільнення ОСОБА_1, поновлено його на роботі та стягнуто на його користь з ВАТ "АК "Київодоканал" 21 331 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 6 травня 2008 року вищезгадане рішення місцевого суду скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні його вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення місцевого суду.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а наведені в скарзі доводи цих висновків суду не спростовують. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційний суд правильно виходив з того, що порушень чинного трудового законодавства при звільненні позивача з роботи відповідачем допущено не було.

Посилання в скарзі на те, що при звільненні відповідачем були порушені вимоги Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" (1045-14) безпідставні, оскільки суду не було надано доказів вступу позивача до профспілки. Сам по собі факт легалізації профспілки на підприємстві не означає автоматичне членство в ній позивача.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов"язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 6 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.