Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Київавтоматика" (далі - ЗАТ "Київавтоматика), третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за скаргою ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2005 року, ухвали апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2005 року та ухвали колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року,

У листопаді 2004 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ЗАТ "Київавтоматика" про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що наказ від 25 жовтня 2004 року № 74-К є недійсним, оскільки він грубо порушує норми ст. ст. 40, 42 КЗпП України, а саме при звільненні у зв'язку зі скороченням штату працівників їй було запропоновано лише посаду прибиральниці та двірника, інша робота в інших структурних підрозділах не пропонувалась. Однак з 26 липня 2004 року на роботу приймались працівники. Позивачка зазначала, що має переважне право на отримання іншої вакантної посади, тобто залишення на роботі, тому що на підприємстві є працівники із середньою освітою, а в неї вища технічна освіта, 11 років безперервного трудового стажу, вона має на утриманні двох неповнолітніх дітей та одна в сім'ї з самостійним заробітком.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2005 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Донецької області, що діє в межах повноважень, наданих Законом України від 25 травня 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій України" (3018-14) щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ", відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 на оскаржувані рішення суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції.

У скарзі про перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами ОСОБА_1, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2005 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року, постановлену в касаційному порядку, та передати справу на новий судовий розгляд до Святошинського районного суду м. Києва в іншому складі суду.

На підтвердження цих доводів скаржниця надала рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 13 грудня 2005 року у справі за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства "Київавтоматика", третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, стягнення невиплачених при звільненні сум, їх індексацію та скасування наказу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Перевіривши за матеріалами скарги, наведені в ній доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові ОСОБА_1, суд виходив із того, що з 25 жовтня 2004 року за відсутності вакантних посад, що відповідають спеціальності провідного інженера, позивачці пропонувались на момент звільнення посади двірника та прибиральниці, від яких вона відмовилась.

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Як убачається з матеріалів справи, під час звільнення ОСОБА_1 відповідачем були допущені порушення трудового законодавства, що призвело до порушення її прав і законних інтересів.

Так, відповідно до ч. 14 п. 10.24 Статуту ЗАТ "Київавтоматика" штатний розклад та організаційна структура акціонерного товариства визначаються правлінням і згідно із ч. 5 п. 10.11 узгоджуються радою акціонерів та на підставі п. 10.3 затверджуються загальними зборами акціонерів товариства. Проте, як убачається з матеріалів справи, рішення про ліквідацію відділу, в якому працювала ОСОБА_1, прийнято правлінням товариства без узгодження з радою акціонерів. Зазначене рішення та штатний розклад не затверджено й загальними зборами товариства.

Крім того, у період з 22 липня 2004 року до 13 грудня 2004 року в товаристві було введено нові посади: слюсаря-ремонтника, комерційного директора, уповноваженого у справах збереження майна - та чотири штатні одиниці радника голови правління, були вільними й інші посади.

Відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_1 та залишаючи судові рішення у справі без змін, суд касаційної інстанції виходив із того, що згідно зі ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення відсутні.

За таких обставин суди дійшли передчасного висновку про те, що відповідно до ст. 40 КЗпП України та ст.ст. 15, 30, 62, 202, 202-1, 203 ЦПК України підстав для задоволення позовних вимог немає.

Таким чином, судами допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення, допущене судом першої інстанції, не було усунене апеляційним судом та касаційним судом, справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2005 року, ухвала апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2005 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року, постановлена в касаційному порядку, підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 354 - 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 18 травня 2005 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2005 року та ухвалу колегії суддів з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Донецької області від 21 грудня 2007 року скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Київавтоматика", третя особа - ОСОБА_2, про визнання наказу незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.