Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Балюка М.І., Барсукової В.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до закритого акціонерного товариства "Мукачівське мостобудівельне управління № 6" про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 17 березня 2005 року працював генеральним директором ЗАТ "Мукачівське мостобудівельне управління № 6". 29.05.2007 року він подав на ім"я наглядової ради ЗАТ "Мукачівське мостобудівельне управління № 6" заяву про надання відпустки з 1.06.2007 року та усунення його від займаної посади з подальшим звільненням за згодою сторін. Протоколом наглядової ради товариства від 30.05.2007 року заяву ОСОБА_1 задоволено, а протоколом від 4.06.2007 року його від виконання обов"язків директора усунуто та скликано загальні збори товариства, рішенням яких від 3.08 2007 року повноваження ОСОБА_1 припинено.

Посилаючись на те, що при звільненні з посади відповідач не врахував його заяви від 4.06.2007 року про відкликання заяви від 29.05.2007 року щодо звільнення за згодою сторін, звільнив без відповідного наказу та не провів розрахунок при звільненні, ОСОБА_1 просив позов задовольнити: поновити його на посаді, оплатити час вимушеного прогулу та відшкодувати заподіяну йому моральну шкоду.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 лютого 2008 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що судами порушені норми матеріального і процесуального права, просить ухвалені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані рішення суду ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків суду не спростовують.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що порушень чинного трудового законодавства з боку відповідача при звільненні позивача з роботи допущено не було. Звільнення відбулося за згодою сторін, на підставі поданої особисто позивачем заяви про усунення його з посади директора з наступним звільненням за згодою сторін (а.с.81) та відповідно до наказу №43-К від 22 жовтня 2007 року. При цьому судами враховані роз"яснення, викладені у п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) з наступними змінами, згідно з якими анулювання домовленості про припинення трудового договору за п.1 ст.36 КзпП України (за згодою) сторін може мати місце лише при взаємній згоді на це власника або уповноваженого ним органу і працівника. Зі сторони відповідача такої згоди не було.

Відсутні й передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для обов"язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 5 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 13 травня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.