Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" (далі - ДП НДВА "Пуща-Водиця") , третя особа - ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ДП НДВА "Пуща-Водиця" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2006 року,

У серпні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду на підставі ст. ст. 41 , 235 , 236 , 237 , 237-1 КЗпП України з указаним позовом до ДП НДВА "Пуща-Водиця". В обгрунтуваня своїх вимог зазначав, що наказом від 5 липня 2004 року № 201-к його було звільнено з посади начальника оперативної охорони сільськогосподарського комплексу "Совки". Вважаючи своє звільнення незаконним, просив поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та відшкодувати завдану моральну шкоди в розмірі 10 000 гривень.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2006 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2006 року, позов задоволено частково. ОСОБА_1 поновлено з 6 липня 2004 року на посаді начальника оперативної охорони сільськогосподарського комплексу "Совки" ДП НДВА "Пуща-Водиця". Стягнуто з відповідача на користь позивача 51 709 гривень 94 копійки середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 1 000 гривень моральної шкоди та 527 гривень державного мита на користь держави. У частині поновлення на роботі допущено негайне виконання рішення суду. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

ДП НДВА "Пуща-Водиця" звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постановлені судові рішення й направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, місцевий суд, з висновками якого погодилася й апеляційна інстанція, обгрунтовано виходив із того, що обставини, викладені в наказі про його звільнення, повністю відповідають диспозиції п. 8 ст. 40 КЗпП України, але не підтверджені жодними доказами.

З матеріалів справи також убачається, що представник відповідача та третя особа були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції (8 вересня 2004 року та 17 лютого 2006 року після повернення справи з Верховного Суду України), однак у судове засідання в указаний час не з'явилися й причин своїх неявок суду не повідомили, своїх заперечень, пояснень і письмових доказів не надали (а.с. 8-11, 109, 110).

За таких обставин суд правильно керувався положеннями ст. 169 ЦПК України та вирішив справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд першої інстанції також правильно визначив розмір суми середнього заробітку, яка підлягала стягненню з відповідача у зв'язку з вимушеним прогулом позивача, і відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України стягнув її в розмірі 51 709 гривень 94 копійок, виходячи з його середньоденного заробітку в розмірі 126 гривень 74 копійок та 408 днів вимушеного прогулу

Не знайшли свого підтвердження доводи відповідача про неможливість його повідомлення місцевим судом 27 січня 2006 року про день і час розгляду справи 17 лютого 2006 року, оскільки вони спростовуються наявним у справі супровідним листом Верховного Суду України, з якого видно, що ця справа надійшла до Шевченківського районного суду 19 січня 2006 року (а.с. 107).

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки інші доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права не ґрунтуються на матеріалах справи, зводяться до іншої оцінки встановлених судами правовідносин, а оскаржувані рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, то передбачених ст. 338 ЦПК України підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 336 , 337 ЦПК України , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу державного підприємства науково-дослідний виробничий агрокомбінат "Пуща-Водиця" відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2006 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду м. Києва від 30 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.