Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Вишківської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю,

У січні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2звернулися до суду з позовом до Вишківської селищної ради, ОСОБА_3 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю.

Зазначали, що вони є власниками житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,17 га.

У липні 2006 року ОСОБА_3 отримав Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 площею 0,15.

Посилаючись на те, що внаслідок видачі зазначеного Державного акта ширина вулиці навпроти їхнього будинку зменшилася до 6 м, що зазначені обставини порушують їхнє право на користування нерухомим майном, яке полягає в утрудненні проїзду та в'їзду до їхнього власного будинку, просили визнати недійсним Державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_3

Рішенням Хустського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2задоволено: визнано недійсним Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,15 га по АДРЕСА_2 від 10 липня 2006 року, виданий ОСОБА_3

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 6 вересня 2007 року рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2просять скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції - залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, АДРЕСА_2, суд апеляційної інстанції виходив із того, що звуження дороги відбулося внаслідок будівництва позивачами будинку з відхиленням від проекту забудови.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2є власниками будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,17 га, про що свідчать реєстраційне посвідчення, видане Хустським бюро технічної інвентаризації 17 березня 1990 року, та Державний акт на право приватної власності на землю від 26 червня 2003 року.

Відповідно до проектно-будівельної документації ширина вулиці навпроти будинку відповідачів повинна становити 12 м, що підтверджується рішенням Вишківської селищної ради від 2001 року та проектом забудови індивідуального житлового будинку.

ОСОБА_3 є власником будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки площею 0,15 га. У будівельному паспорті міститься витяг рішення Вишківської селищної ради від 3 листопада 1993 року, відповідно до якого відповідачу під будівництво зазначеного будинку виділялася земельна ділянка площею 0,10 га.

Рішенням Вишківської селищної ради від 13 грудня 2005 року було збільшено площу земельної ділянки, наданої відповідачу, до 0,15 га без зазначенням того, за рахунок яких земель збільшена площа земельної ділянки. Збільшення площі земельної ділянки сталося за рахунок звуження вулиці.

Відповідно до акта, складеного комісією Вишківської селищної ради від 28 квітня 2007 року, сторони не погодилися на встановлення розміру ширини вулиці до 10 м за рахунок зміни межових ліній на їхніх земельних ділянках.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Встановивши, що рішення Вишківської селищної ради від 13 грудня 2005 року про збільшення площі земельної ділянки, переданої відповідачу із земель загального користування, порушує вимоги Закону України "Про планування і забудову територій" (1699-14) , яким гарантовано право на користування внутріселищною вуличною мережею, що відноситься до земель загального користування, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю від 10 липня 2006 року.

При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.

За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Закарпатської області від 6 вересня 2007 року скасувати, а рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 11 червня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.