Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Верховного Суду України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2007 року,

У червні 2007 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до Верховного Суду України про відшкодування шкоди.

Зазначав, що в серпні 2005 року він звернувся до суду із заявою про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 вересня 2005 року в задоволенні його заяви відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 30 листопада 2005 року ухвалу міськрайонного суду скасовано та постановлено нову, якою відшкодовано ОСОБА_1. моральну шкоду в розмірі 5 000 грн. за рахунок Державного бюджету України.

Ухвалою Верховного Суду України від 30 березня 2006 року ухвалу апеляційного суду скасовано, а ухвалу міськрайонного суду залишено в силі.

Посилаючись на те, що суддями Верховного Суду України ухвалено неправомірне рішення, яке позбавило його права на отримання відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 грн., позивач із підстав ст. 1172 ЦК України просив стягнути з відповідача 23 100 грн. моральної шкоди.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2007 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відкриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що позовна заява ОСОБА_1 підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального закону.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження в справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства. Конституцією України (254к/96-ВР) встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється та що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом (ст.ст. 126, 129).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції України (254к/96-ВР) рішення суду і відповідно до цього дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя (пов'язаних з підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо) можуть оскаржуватись у чинному в даний час апеляційному та касаційному порядку, а не шляхом оскарження їх в інший суд першої інстанції, що одночасно порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у її вирішення належним судом.

Суд є органом, який вирішує такі скарги, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються в порядку, визначеному ст. 129 Конституції України і законодавством про судочинство.

Відповідно до ст. 62 Конституції України матеріальна та моральна шкода, заподіяна при здійсненні правосуддя, відшкодовується державою лише безпідставно засудженій особі в разі скасування вироку як неправосудного.

У цьому разі за зазначену шкоду перед особою відповідає держава, а не безпосередньо суд або суддя.

Оскільки чинним законодавством України не передбачено відшкодування моральної шкоди, що виникла внаслідок здійснення правосуддя у цивільних справах, суд першої інстанції безпідставно розглянув позовну заяву ОСОБА_1 по суті.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

Відповідно до ст. 340 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна визнати законними та обґрунтованими й вони підлягають скасуванню як такі, що постановлені з порушенням норм процесуального права, а провадження в справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 336, 340 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 листопада 2007 року скасувати, провадження у справі закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.