Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Костенка А.В., Перепічая В.С.,

Лященко Н.П., Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом прокурора Волочиського району в інтересах держави в особі Зайчиківської сільської ради Волочиського району до ОСОБА_1, треті особи: Волочиська районна державна адміністрація, Волочиський районний відділ земельних ресурсів, про повернення земельної ділянки та стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2007 року,

У січні 2007 року прокурор Волочиського району в інтересах держави в особі Зайчиківської сільської ради Волочиського району звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що проведеною прокуратурою Волочиського району перевіркою встановлено, що ОСОБА_1 28 вересня 1999 року рішенням сесії Волочиської районної ради надано земельну ділянку площею 50 га, що розташована в с. Зайчики Волочиського району, для створення та ведення селянського (фермерського) господарства. Проте відповідач таке господарство не створив і земельну ділянку для ведення фермерського господарства не використовував. У зв'язку з цим просив суд зобов'язати ОСОБА_1 повернути вказану земельну ділянку, стягнути з нього на користь Зайчиківської сільської ради заборгованість за користування земельною ділянкою в розмірі 2 632 грн. 45 коп.

Заочним рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2007 року зобов'язано відповідача повернути земельну ділянку площею 16,71 га та земельну ділянку площею 33,29 га, яка передана йому в користування на території Зайчиківської сільської ради, і державний акт від 26 березня 2001 року на право постійного користування земельною ділянкою для ведення селянського фермерського господарства.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 28 лютого 2007 року вимоги про стягнення плати за користування земельною ділянкою залишено без розгляду.

Відповідач, не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області від 4 червня 2007 року заочне рішення районного суду від 28 лютого 2007 року скасовано.

Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2007 року, позов задоволено. Припинено право постійного користування ОСОБА_1 земельними ділянками площею 16,71 га та 33,29 га, які передані йому в користування на території Зайчиківської сільської ради згідно державного акту від 26 березня 2001 року про право постійного користування цими земельними ділянками.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У позові прокурором заявлялись вимоги про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення плати за їх користування, ці вимоги в процесі розгляду справи ним не змінювалися й не доповнювалися, а суд на це уваги не звернув і вийшов за межі позовних вимог, вирішивши питання про припинення права постійного користування ОСОБА_1 земельними ділянками.

Крім того, задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що підставами для припинення права користування ОСОБА_1 земельними ділянками є їх використання не за цільовим призначенням, несплата ним земельного податку за період з 2003 до 2006 року, та що, у порушення вимог ч. 1 ст. 9 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", чинного на час виникнення спірних відносин, ОСОБА_1 не було створене фермерське господарство.

З такими висновками погодитися не можна, оскільки п. "ґ" ст. 141 Земельного Кодексу України, на який посилається суд як на підставу припинення права користування ОСОБА_1 земельними ділянками, передбачає використання земельної ділянки не за цільовим призначенням. Суд ототожнив поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням", останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію - використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування. Підстав застосування п. "б" ст. 141 Земельного Кодексу України суд не навів.

З урахуванням наведеного судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, тому вони як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог п. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 17 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 20 листопада 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.