Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - ВВД ФССНВ) у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області про стягнення страхових витрат у зв'язку з втратою годувальника, за касаційною скаргою ВВД ФССНВ у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2006 року,

У серпні 2002 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом до ДВАТ "Шахтопрохідне управління № 10" та ВВД ФССНВ у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, посилаючись на те, що ОСОБА_2, з яким вона знаходилася в зареєстрованому шлюбі, проживала однією сім'єю та знаходилася на його утриманні в силу похилого віку, працював у ДВАТ "Шахтопрохідне управління № 10" прохідником, і отримав професійне захворювання. У 1992 року йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково (висновок МСЕК від 10 жовтня 1992 року) та визнано інвалідом третьої групи. 24 лютого 2001 року її чоловік помер і згідно з висновком МСЕК від 30 травня 2002 року встановлено причинний зв'язок між його смертю та професійним захворюванням. Незважаючи на це, відповідачі необгрунтовано відмовилися виплачувати їй установлені законом суми відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника. Після неодноразових змін та уточнень своїх вимог позивачка просила стягнути з відповідача 43 128 гривень одноразової допомоги в рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника та відповідно п. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" стягувати на її користь щомісячно 299 гривень 50 копійок із послідуючим коригуванням сум відповідно до діючого законодавства.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Під час розгляду справи позивачка відмовилася від своїх вимог до ДВАТ "Шахтопрохідне управління № 10".

Останнім рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 лютого 2006 року позов задоволено. Стягнуто з ВВД ФССНВ у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області на користь ОСОБА_1 43 128 гривень одноразової допомоги в рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника. Зобов'язано відповідача, починаючи з 30 травня 2002 року, щомісячно сплачувати їй по 178 гривень 65 копійок з послідуючим коригуванням суми відповідно до діючого законодавства.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2006 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено: зменшено розмір одноразової допомоги у рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника до 29 438 гривень 64 копійок; зобов'язано ВВД ФССНВ у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області щомісячно сплачувати на користь ОСОБА_1 204 гривні 13 копійок страхових виплат у зв'язку з втратою годувальника з послідуючим коригуванням суми відповідно до діючого законодавства.

Додатковим рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 19 лютого 2007 року резолютивну частину рішення суду апеляційної інстанції доповнено вказівкою про те, що страхові виплати, які повинен сплачувати відповідач на користь позивачки, слід здійснювати, починаючи з 30 травня 2002 року.

ВВД ФССНВ у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області звернулося до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 і знаходилася на його утриманні. ОСОБА_2 отримував від ДВАТ "Шахтопрохідне управління № 10" щомісячну страхову виплату. 24 лютого 2001 року ОСОБА_2 помер. Станом на 1 квітня 2001 року (день передання регресної справи потерпілого до ВВД ФССНВ у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області) розмір середнього заробітку потерпілого згідно з довідкою шахти становив 599 гривень, а тому на думку місцевого суду розмір щомісячного відшкодування втраченого працівником унаслідок професійного захворювання заробітку становить 299 гривень 50 копійок (599 х 50%). У зв'язку з цим на користь дружини померлого слід стягнути 43 128 гривень одноразової допомоги в рахунок відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника (599 гривень х 72 місяці) та визначити розмір щомісячних страхових виплат - 178 гривень 65 копійок з послідуючим коригуванням суми відповідно до діючого законодавства.

Змінюючи рішення місцевого суду й задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що розмір одноразової допомоги, яка підлягає стягненню на користь позивачки, повинен становити 29 438 гривень 64 копійки (272 гривні 87 копійок + 136 гривень = 408 гривень 87 копійок х 72 місяці, тобто з урахуванням розміру щомісячних страхових виплат потерпілому та отримуваної ним пенсії за віком), а розмір щомісячних регресних виплат станом на час виникнення у позивачки права на них, тобто на час установлення МСЕК 30 травня 2002 року причинного зв'язку між смертю потерпілого та професійним захворюванням, становить 204 гривні 13 копійок (408 гривень 87 копійок : 2).

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримував від ДВАТ "Шахтопрохідне управління № 10" щомісячну страхову виплату, останні розміри якої становили в січні 2001 року 272 гривні 87 копійок, а в лютому 2001 року - 233 гривні 89 копійок (а.с. 14, 175, 194), та, як установлено апеляційним судом, пенсію за віком за списком № 1 у січні 2001 року в розмірі 128 гривень, а в лютому 2001 року - 136 гривень (а.с 179).

Згідно з висновком МСЕК від 30 травня 2002 року встановлено причинний зв'язок між смертю ОСОБА_2 і професійним захворюванням, через наявність якого він за життя був визнаний інвалідом третьої групи.

Відповідно до п. 9 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у ст. 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті. Згідно із ч. 12 ст. 17 цього Закону рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є обов'язковим для виконання всіма страхувальниками та застрахованими.

У пункті 9.4.7 постанови правління Фонду від 31 січня 2002 року № 7 (v0007583-02) "Про затвердження Порядку призначення та здійснення страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)", чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що в разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у п. 9.2 розділу ІХ цього Порядку, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті відповідно до ст. ст. 21, 28 Закону.

Системний аналіз зазначених норм права свідчить про те, що до страхових виплат належать пенсії по інвалідності, які виплачувалися застрахованій особі, а не пенсії за віком, які ця особа одержувала.

Відповідно до п. 12 постанови Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266 (1266-2001-п) , якою затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (пункт у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 193 від 22 лютого 2006 року (193-2006-п) ) у разі встановлення причинного зв'язку смерті застрахованої особи з ушкодженням здоров'я відповідно до законодавства середня заробітна плата для призначення суми одноразової допомоги сім'ї обчислюється виходячи з розміру середньої заробітної плати, яка була визначена при останньому перерахунку страхових виплат.

Тобто при визначенні розміру середньої заробітної плати, необхідного для призначення одноразової допомоги сім'ї застрахованої особи, право на отримання якої виникло в них з часу встановлення МСЕК причинного зв'язку смерті застрахованої особи з професійним захворюванням (30 травня 2002 року), судам необхідно було брати середній заробіток із моменту останнього перерахунку страхових виплат потерпілому, які були нараховані йому в лютому 2001 року, а не з 1 квітня 2001 року - моменту передання регресної справи потерпілого до ВВД ФССНВ у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області, а також не враховувати розмір отримуваної потерпілим пенсії за віком при визначенні розмірів страхових виплат членам його сім'ї.

За таких обставин, ураховуючи те, що судами при вирішенні спору неправильно застосовані норми матеріального права, постановлені ними рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Горлівки Донецької області задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 28 лютого 2006 року, рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 13 листопада 2006 року та додаткове рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області від 19 лютого 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.