Суддя Верховного Суду України Перепічай В.С., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня 2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним,

Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від

29 січня 2008 року позов ОСОБА_3 задоволено. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину квартири АДРЕСА_1 за кожною, посвідчені державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим Сергієм Васильовичем, зареєстровані у реєстрі за № 1-17412, № 1-17414. Визнано за ОСОБА_3 право власності на частину спірної квартири у порядку спадкування після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, за заповітом, посвідченим 21 січня 2000 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_6. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2008 року рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від

29 січня 2008 року змінено. Визнано частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом від 3 грудня 2004 року на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на частину квартири АДРЕСА_1 за кожною, посвідчені державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Куликовим Сергієм Васильовичем, зареєстровані у реєстрі за № 1-17412, № 1-17414. Визнано дійсним свідоцтво про право власності на спірну квартиру, видане

ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, видане

29 грудня 1996 року виробничим об'єднанням "Південний машинобудівний завод", відповідно до якого за кожним визнано право власності на частину вказаної квартири. Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право на спадщину після смерті ОСОБА_4 на 1/8 частину квартири АДРЕСА_1 за кожною.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня

2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня 2008 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким їхні позовні вимоги задовольнити, визнати недійсним заповіт ОСОБА_5 на ім'я

ОСОБА_3

Касаційна скарга не може бути прийнята до провадження з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із оскаржуваних судових рішень та доданих до них матеріалів убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо неправильного застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

На підставі наведеного та керуючись пунктом 5 частини 3 статті 328 ЦПК України,

Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання права власності на частину квартири; за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 29 січня

2008 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 червня

2008 року.

Копію ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.