Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Затокської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області, садівничого кооперативу "Прогрес" про визнання членом садівничого кооперативу, визнання права власності на будинок і частку земельної ділянки, визнання частково незаконним рішення селищної ради і визнання недійсним державного акту про право приватної власності на землю та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, звільнення земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2008 року,

У квітні 2000 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що з 1977 року вона є членом товариства "Світанок" і за нею була закріплена садова ділянка НОМЕР_1. Дана земельна ділянка в 1958 році адміністрацією макаронної фабрики була виділена ОСОБА_3 - батьку ОСОБА_2, а після його смерті в 1971 році земельна ділянка була переоформлена на ОСОБА_4 - мати ОСОБА_2, яка померла в 1977 році.

Донька ОСОБА_3 та ОСОБА_4 - ОСОБА_5, як член сім'ї померлого члена товариства, не бажала вступити в товариство. ОСОБА_2 на той період був військовослужбовцем, в м. Одесі не мешкав та за діючим законодавством не міг вступити в товариство.

За проханням ОСОБА_2 вона, як рідна сестра його жінки, вступила в члени товариства з метою закріплення за родиною земельної ділянки, підтримувала її в належному стані на тих умовах, що відповідач після закінчення строку служби повернеться до м. Одеси та переоформить спірну земельну ділянку в рівних частках на себе та на неї.

Пізніше вона у виконавчому комітеті Білгород-Дністровської міської ради Одеської області отримала дозвіл на будівництво будинку і в 1982 році будівельні роботи були завершені.

Після повернення ОСОБА_2 до м. Одеси він звернувся з проханням про переоформлення на його ім'я частини земельної ділянки згідно домовленості. Садівниче товариство склало акт про окреме користування частками спірної земельної ділянки між ними, в якому відповідач зазначив, що він не буде претендувати на виділену їй площу земельної ділянки. На засідання правління та загальні збори товариства з питання виключення її з членів товариства вона не викликалась, вартість будівлі, насаджень та внески на будівництво громадських споруд їй не повертались, тому вона вважала себе членом товариства, а пізніше і членом кооперативу "Прогрес". У 2000 році їй стало відомо, що ОСОБА_2 у приватну власність передана вся земельна ділянка НОМЕР_1, а вона в членах кооперативу не значиться.

Посилаючись на те, що з 1977 року вона постійно користується та обробляє земельну ділянку НОМЕР_1, збудувала на ній за свій рахунок будинок, позивачка просила визнати її членом садівничого кооперативу "Прогрес", зобов'язати кооператив включити її в списки членів кооперативу, визнати за нею право власності на садовий будинок та на 1/2 частку земельної ділянки, визнати частково незаконним рішення Затокської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 45 від 7 жовтня 1998 року, зобов'язати внести до нього зміни та визнати недійсним державний акт про право приватної власності на землю від 6 квітня 1999 року на ім'я ОСОБА_2

В ході судового розгляду ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила визнати за нею право власності на садовий будинок на спірній земельній ділянці, 5 рядків винограду, доріжку для проходу і майданчик для автомобіля, тобто на земельну ділянку площею 210 кв.м.

У березні 2004 року ОСОБА_2 звернувся з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю, звільнення земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначав, що в грудні 1982 року ОСОБА_1 правлінням садівничого товариства "Прогрес" була виключена із членів товариства, а він був прийнятий. Садовий будинок був побудований на його особисті кошти і згідно з державним актом на право приватної власності на землю від 6 квітня 1999 року він є власником земельної ділянки площею 0,0725 га, в користуванні якою ОСОБА_1 йому перешкоджає.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просив зобов'язати ОСОБА_1 не чинити йому перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, зобов'язати її звільнити земельну ділянку, стягнути з неї матеріальну шкоду в розмірі 2000 грн. та 4000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 липня 2004 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано ОСОБА_1 членом садівничого кооперативу "Прогрес" та зобов'язано садівничий кооператив "Прогрес" внести її в списки членів кооперативу. Визнано за ОСОБА_1 право власності на садовий будинок на спірній земельній ділянці та на 210 кв.м. земельної ділянки. Визнано недійсним рішення Затокської селищної ради Білгород-Дністровського району Одеської області № 45 від 7 жовтня 1998 року в частині відсутності в додатку № 1 до нього - в списку членів кооперативу "Прогрес" даних про ОСОБА_1, розмірі її земельної ділянки - 210 кв.м. і розмірі земельної ділянки ОСОБА_2 - 515 кв.м. Зобов'язано Затокську селищну раду Білгород-Дністровського району Одеської області внести в додаток № 1 до рішення № 45 від 7 жовтня 1998 року в список членів садівничого кооперативу "Прогрес" ОСОБА_1 з загальним розміром її частки земельної ділянки НОМЕР_1 - 0,0210 га та розміром частки земельної ділянки НОМЕР_1 ОСОБА_2 - 0,0510 га. Визнано недійсним державний акт про право приватної власності на землю від 6 квітня 1999 року на ім'я ОСОБА_2 в частині розміру переданої йому в приватну власність земельної ділянки площею - 0,0725 га. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 у реалізації його права власності на спірну земельну ділянку та звільнити її. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й передачу справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 26 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.