Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні будинком шляхом виселення, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2007 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за заповітом є власниками жилого будинку АДРЕСА_1. У цьому будинку прописана й проживає за згодою власника,ОСОБА_5, колишня дружина їхнього брата, ОСОБА_4,- ОСОБА_3 У 2002 році ОСОБА_4помер, а в грудні 2005 року помер їхній батько - ОСОБА_5 Оскільки відповідачка створює їм перешкоди в користуванні будинком, проводячи перебудову, позивачі просили виселити ОСОБА_3 з будинку.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2007 року, позов задоволено. Усунено перешкоди в користуванні будинком АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом виселення з будинку ОСОБА_3

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування судових рішень і ухвалення рішення про відмову в позові, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

11 вересня 1974 року ОСОБА_4зареєстрував шлюб із ОСОБА_3 і у 1985 році зі згоди батька поселив її у спірний будинок в якості члена сім'ї.

У вересні 2002 року ОСОБА_4помер. Його дружина - відповідачка у справі - продовжувала проживати в будинку.

У грудні 2005 року власник зазначеного будинку, ОСОБА_5, помер.

У справі, що розглядається, встановлено, що спірний жилий будинок належить на праві власності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - позивачам у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.

Тобто право члена сім'ї власника будинку (квартири) користуватися цим житлом існує лише при наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення прав членів сім'ї власника будинку на користування цим будинком та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок, а припинення права власності особи на будинок припиняє право членів її сім'ї на користування цим будинком.

Ухвалюючи рішення про виселення ОСОБА_3, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що з дня смертіОСОБА_5 припинено його право власності на спірний будинок, а тому ОСОБА_3 втратила право користування цим будинком.

При розгляді зазначеної справи судами дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та надана їм належна оцінка.

Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 23 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 19 грудня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.