Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Костенка А.В.,

Лященко Н.П., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку (далі - АКПІБ) Промінвестбанку в особі філії "Жовтневе відділення АКПІБ в м. Києві" до ОСОБА_1, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Юнік" про стягнення заборгованості за кредитним договором і за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку "Промінвестбанк" в особі філії "Жовтневе відділення Промінвестбанку в м. Києві", третя особа - ТОВ "Юнік", про визнання недійсним договору поруки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 липня 2007 року,

У лютому 2005 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 червня 2002 року між ним та ТОВ "Юнік" укладений кредитний договір №16, згідно з яким банк надав позичальнику кредит у сумі 150 тис. грн. з терміном погашення кредиту 20 червня 2003 року. Кредит був наданий для придбання в ТОВ "Кастелло-Київ-МЛ" лікеро-горілчаних виробів. Ураховуючи, що позичальник не міг погасити своєчасно кредит, за домовленістю між АКПІБ Промінвестбанку в особі філії "Жовтневе відділення АКПІБ в м. Києві" та ТОВ "Юнік" укладено договір про порядок погашення боргу за кредитним договором, яким передбачено повернути борг банку до 1 серпня 2004 року. Для гарантії своєчасного повернення боргу за цим договором банком укладено договір поруки з Некрасовою Л.І. за зобов'язаннями боржника, що витікають із договору про порядок погашення боргу. Оскільки заборгованість за кредитом ТОВ "Юнік" складає 27 1067 грн. 28 коп., позивач просив стягнути солідарно на свою користь із ОСОБА_1 та ТОВ "Юнік" зазначений розмір заборгованості.

У жовтні 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просила визнати недійсним договір поруки від 25 лютого 2004 року.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 13 липня 2007 року, позов АКПІБ Промінвестбанку в особі філії "Жовтневе відділення АКПІБ в м. Києві" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 та ТОВ "Юнік" солідарно на користь позивача 271 067 грн. 28 коп. у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №16 від 21 червня 2002 року та 1 700 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень і ухвалення рішення про відмову в позові або направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Статтею 337 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом установлено, що 21 червня 2002 року між позивачем і ТОВ "Юнік" був укладений кредитний договір, відповідно до якого ТОВ "Юнік" отримав кредит у сумі 150 тис. грн. з терміном погашення до 20 червня 2003 року.

20 лютого 2004 року між позивачем та ТОВ "Юнік" укладений договір №2/04 про порядок погашення боргу за кредитним договором №16 від 21 червня 2002 року з терміном погашення заборгованості до 1 серпня 2004 року.

Відповідно до договору поруки №УШ-27/04, укладеному між сторонами 25 лютого 2004 року, поручителем за зазначеним вище договором виступила ОСОБА_1, яка зобов'язалася відповідати перед банком за зобов'язаннями боржника.

Відповідачі взятих на себе зобов'язань не виконали, а тому станом на 26 січня 2005 року в них виникла заборгованість за кредитним договором №16 від 21 червня 2002 року в розмірі 271 067 грн. 28 коп.

Вирішуючи спір, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність стягнення солідарно непогашеної суми заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_1 та ТОВ "Юнік".

Наведені в касаційній скарзі доводи про неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права не підтверджуються матеріалами справи.

При розгляді справи судами дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно з'ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.

За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 337, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 26 грудня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 13 липня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.