Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Суха Балка", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - Відділення) про стягнення недоплачених страхових сум та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Відділення на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2008 року,

У серпні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач з 1 липня 1994 року при вирішенні питання про виплату призначених з жовтня 1992 р. страхових виплат, які йому сплачуються у зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві та втратою 50% професійної працездатності, неправильно застосовував коефіцієнти підвищення тарифних ставок та посадових окладів по підприємству, унаслідок чого утворилася заборгованість. Просив стягнути з ТОВ "Суха Балка" 23776,83 грн. заборгованості за період з 1 липня 1994 р. по 1 квітня 2001 року, компенсацію втрати у зв'язку з цим частини шкоди за період з 1 січня 1998 р. по 1 квітня 2001 р. в розмірі 18604,34 грн. та в рахунок відшкодування моральної шкоди стягнути 5000 грн. З Відділення просив стягнути заборгованість по щомісячним платежам за період з 1 квітня 2001 р. по 1 червня 2007 р. в розмірі 39980,59 грн. та компенсацію втрати частини шкоди у зв'язку з порушенням строків виплат за той же період в розмірі 10446,14 грн., зобов'язати Відділення виплачувати щомісяця позивачу для відшкодування шкоди, починаючи з 1 червня 2007 р., 1565,75 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2008 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. На його користь з Відділення стягнуто одноразово заборгованість з відшкодування шкоди в розмірі 32745,69 грн., зобов'язано Відділення, починаючи з 1 червня 2007 р., виплачувати позивачу щомісяця страхові виплати в розмірі 1565,75 грн., розподілено судові витрати. У задоволенні інших позовних вимог позивачу відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Відділення просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

У відповідності до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого правомірно погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ТОВ "Суха Балка" було невірно застосовано коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів при перерахунку позивачу розміру відшкодування втраченого заробітку за оспорюваний період, внаслідок чого утворилася заборгованість за вказаними виплатами, які в межах позовної давності повинно виплатити Відділення. Визначивши розрахунок сум відшкодування шкоди позивачу станом на 1.06.2007 р., суд зобов'язав Відділення проводити подальші виплати позивачу страхової суми в цьому розмірі. Відмовляючи в позові до ТОВ "Суха Балка", суди вірно виходили з того, що позивач пропустив строк звернення до суду і не надав доказів завдання йому моральної шкоди.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, а також узгоджуються з нормами матеріального права.

Посилання касаційної скарги на неврахування судами положень ст. 28 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків від 23 червня 1993 р. № 472 (472-93-п) , згідно з яким перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, безпідставні.

Суди вірно застосували зазначений вище п. 28 Правил у редакції, що діяв на час виникнення спірних правовідносин. Так, розраховуючи розмір сум відшкодування шкоди позивачу в період до 24.10.1997 р., суди застосовували даний пункт Правил в редакції постанови Кабінету Міністрів № 492 від 18 липня 1994 р. (492-94-п) , згідно з яким при підвищенні тарифних ставок і посадових окладів перерахунок відшкодування шкоди проводиться незалежно від середньомісячного заробітку відповідного працівника. Після цієї дати суди застосовували даний пункт Правил в редакції відповідної постанови Кабінету Міністрів № 1100 від 3.10.1997 р. (1100-97-п) , за яким враховувався середньомісячний заробіток відповідного працівника.

У подальшому при перерахуванні щомісячних страхових виплат для коригування середньомісячної заробітної плати судами вірно застосовувався коефіцієнт, на який перераховуються щомісячні страхові виплати потерпілим (членам їх сімей) за рішенням правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 липня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.