Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) "Севастопольський морський завод" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

У лютому 1999 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що 31 грудня 1996 року він був звільнений з роботи на підставі п. 5 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, однак при звільненні відповідач не провів з ним повного розрахунку.

Посилаючись на викладене, просив стягнути з ВАТ "Севастопольський морський завод" 6 742 грн. 95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 червня 2003 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 28 жовтня 2003 року зазначене судове рішення скасовано та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду України від 26 січня 2006 року відмовлено в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 28 жовтня 2003 року.

У вересні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду України зі скаргою про перегляд ухвали Верховного Суду України від 26 січня 2006 року в зв'язку з винятковими обставинами.

Ухвалою Верховного Суду України від 28 березня 2007 року скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 28 жовтня 2003 року та ухвалу Верховного Суду України від 26 січня 2006 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 14 червня 2007 року рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 червня 2003 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ВАТ "Севастопольський морський завод" на користь ОСОБА_1 6 742 грн. 95 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнуто з ВАТ "Севастопольський морський завод" на користь держави 67 грн. 43 коп. судового збору.

Не погоджуючи з рішенням апеляційного суду, ВАТ "Севастопольський морський завод" оскаржило його в касаційному порядку.

Ухвалою Верховного Суду України від 5 березня 2008 року касаційну скаргу задоволено частково. Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 14 червня 2007 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою апеляційного суду м. Севастополя від 24 квітня 2008 року рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 26 червня 2003 року залишено без змін.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 24 квітня 2008 року скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та передати справу на новий апеляційний розгляд.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не вбачається порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду м. Севастополя від 24 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.