Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа - обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" (далі - ОКП ЛОР "БТІ та ЕО") про визнання недійсним договору купівлі-продажу й скасування рішення про реєстрацію права власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", про визнання дійсними договору купівлі-продажу та рішення про реєстрацію права власності, за скаргою ОСОБА_1про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2007 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2007 року та ухвали судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 березня 2008 року,

У травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку ст. ст. 202, 203, 207, 209, 215, 236 ЦК України з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 63/100 частин будівлі кіноконцертного комплексу на проспекті Чорновола, 2 у м. Львові, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідченого 16 серпня 2005 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованого 19 серпня 2005 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО", з моменту його укладення та скасування рішення про реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_2 на вказане нерухоме майно.

В обгрунтуваня своїх вимог позивач указував, що спірний договір містить у собі підписи сторін, від імені яких договір укладався, однак він цей договір не підписував і в ньому поставлений не його підпис, а підроблений іншою особою; він ні особисто, ні через інших осіб жодних дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, не вчиняв; належне йому майно (частину спірної будівлі) відповідачці ОСОБА_2 не передавав і грошей від останньої не отримував. Оскільки спірний договір не підписувався ним, волевиявлення на вчинення такого правочину не було, позивач вважав, що посвідчення цього договору приватним нотаріусом ОСОБА_3 здійснено всупереч вимогам закону, даний правочин є нікчемним, недійсним з моменту його вчинення, що тягне за собою скасування рішення про реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім'я відповідачки.

ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу спірного майна дійсним, посилаючись на те, що сторони є родичами й попередньо домовилися про продаж за 1 200 000 доларів США частини будівлі, яка належала ОСОБА_1. За домовленістю із ОСОБА_1 ОСОБА_2 передала 1 000 000 доларів США, що отримала в банку, і 200 000 доларів США власних коштів його сину, ОСОБА_4 Указану суму ОСОБА_1 отримав повністю із зазначенням, що розрахунки проведені до підписання договору купівлі-продажу й будь-яких претензій майнового чи фінансового характеру щодо розрахунків за вказане майно немає. Оскільки ОСОБА_4 наполягав на посвідченні договору лише приватним нотаріусом ОСОБА_3, яка знаходилася з 29 липня до 15 серпня 2005 року у відпустці, то договір був посвідчений останньою 16 серпня 2005 року. Відповідач ОСОБА_1 дав згоду на підписання даного договору купівлі-продажу та із цього приводу телефонував нотаріусу, однак у день підписання договору не приїхав, пообіцявши підписати його власноручно, коли приїде з Москви до Львова. У подальшому ОСОБА_1, незважаючи на виконання усіх істотних умов договору, ухилився від його підписання з невідомих причин, тому ОСОБА_2 просила визнати договір купівлі-продажу майна та реєстрацію нерухомого майна на її ім'я дійсними.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2007 року, у задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено. Постановлено визнати дійсним договір купівлі-продажу 63/100 частин будівлі кіноконцертного комплексу, розташованого на проспекті Чорновола, 2 у м. Львові, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений 16 серпня 2005 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований 19 серпня 2005 року ОКП ЛОР "БТІ та ЕО".

Додатковим рішенням Галицького районного суду м. Львова від 28 серпня 2007 року стягнуто солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1 959 гривень 92 копійки судових витрат. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2007 року вказане додаткове рішення місцевого суду скасовано, провадження у справі в цій частині закрито.

Ухвалою судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 березня року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення місцевого суду та ухвалу апеляційного суду відмовлено.

У скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постановлених судових рішень і ухвалення нового рішення про задоволення його позову та відмову в задоволенні зустрічного позову з підстав неоднакового застосування касаційним судом норм матеріального права, зокрема ст. ст. 215 і 220 ЦК України. Крім того, скаржник указує, що спірний договір було укладено за відсутності його волевиявлення, підпис замість нього на договорі поставив нотаріус, а він сам у той час перебував за межами України.

Скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 354 ЦПК України судові рішення у цивільних справах можуть бути переглянуті у зв'язку з винятковими обставинами після їх перегляду у касаційному порядку, якщо вони оскаржені з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення закону; визнання судового рішення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, таким, що порушує міжнародні зобов'язання України.

Судом установлено, що 16 серпня 2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено й нотаріально посвідчено договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_2 купила 63/100 частини будівлі кіноконцертного комплексу, розташованого на проспекті Чорновола, 2 у м. Львові, право власності на зазначену частину зареєстровано за ОСОБА_2

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2, суд першої інстанції обгрунтовано виходив із того, що сторони домовилися між собою про істотні умови договору та виконали їх, а тому ОСОБА_2, яка передала обумовлені кошти, є покупцем спірної будівлі.

Апеляційний суд і суд касаційної інстанції погодилися з такими висновками суду, зазначивши, що рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Доводи скарги та додані до неї копії ухвал суду касаційної інстанції не дають підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одного і того самого положення закону.

Виходячи з наведеного колегія суддів не знаходить підстав, передбачених ст. 354 ЦПК України, для скасування у зв'язку з винятковими обставинами ухвалених у справі судових рішень.

Керуючись ст. 358 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 31 липня 2007 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2007 року та ухвали судді Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 березня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.