Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівці Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівці Донецької області про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами рішення Жданівського міського суду Донецької області від 7 червня 2006 року, ухвали апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 4 грудня 2006 року,

У травні 2006 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що він понад 30 років працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах. Висновком МСЕК від 24 січня 2006 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Посилаючись на те, що він постійно хворіє, потребує лікування, страждає морально й фізично, витрачає додаткові зусилля для організації свого життя, просив стягнути з відповідача 40 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Жданівського міського суду від 7 червня 2006 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 21 тис. грн.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2006 року рішення першої інстанції змінено, зменшено суму відшкодування моральної шкоди до 15 тис. грн.

Ухвалою Верховного Суду України від 4 грудня 2006 року відмовлено відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівці Донецької області у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівці Донецької області (далі - Відділення) про відшкодування моральної шкоди.

Від відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівці Донецької області до Верховного Суду України надійшла скарга про перегляд рішення Жданівського міського суду Донецької області від 7 червня 2006 року, ухвали апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2006 року та ухвали Верховного Суду України від 4 грудня 2006 року у зв'язку з винятковими обставинами з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одного й того самого положення матеріального права.

У скарзі у зв'язку з винятковими обставинами Відділення просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". На підтвердження неоднакового застосування зазначеної норми права скаржник наводить рішення колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 4 жовтня 2007 року за тотожною вимогою ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дзержинську Донецької області, яким справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Колегією суддів Судової палати у цивільних справах встановлено, що в даному випадку має місце неоднакове застосування судом касаційної інстанції положення ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 354 ЦПК України є підставою для перегляду судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права, колегія суддів виходить із таких підстав.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції зазначав, що внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральну шкоду, яку на підставі підп. "е" п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України"Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" повинен відшкодувати відповідач.

Однак з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) у разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну (немайнову) шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Судом встановлено, що позивачу стійку втрату професійної працездатності вперше встановлено висновком МСЕК від 24 січня 2006 року ( а.с. 12).

На підставі п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію абзацу четвертого статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

Ухвалюючи оскаржувані рішення, суди не врахували, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) норми закону, яка передбачає відшкодування моральної шкоди в разі встановлення стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням не дає підстав для її застосування.

Саме з таких міркувань виходила колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України при скасуванні судових рішень про задоволення позовів про стягнення моральної шкоди за страховими випадками з позивачами, яким у 2006 році було встановлено стійку втрату працездатності, у справах за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Таким чином, при вирішенні позову ОСОБА_1 судами помилково було стягнуто відшкодування моральної шкоди у зв'язку з втратою професійної працездатності, встановленої висновком МСЕК від 24 січня 2006 року, в той час, як дію норми ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", на підставі якої здійснюється відшкодування моральної шкоди, було зупинено.

Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України у випадках, коли допущені судом першої інстанції порушення закону не були усунені судом апеляційної та касаційної інстанції або одночасно допущені судом першої, апеляційної та касаційної інстанції, Верховний Суд України скасовує всі рішення та ухвали у справі.

З урахуванням наведеного всі оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 358, ст. 359 ЦПК України.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 358, ст. 359 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Скаргу у зв'язку з винятковими обставинами відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівці Донецької області задовольнити.

Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 7 червня 2006 року, ухвалу апеляційного суду Донецької області від 19 вересня 2006 року та ухвалу Верховного Суду України від 4 грудня 2006 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Жданівці Донецької області про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення оскарженню не підлягає.