Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2про уточнення ідеальних часток у власності за касаційною скаргою ОСОБА_2на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 28 березня 2007 року,

У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що рішенням Смілянського міського суду Черкаської області від 12 вересня 1979 року за ним визнано право власності на 2/5 частки будинку АДРЕСА_1 з виділенням у натурі.

Рішенням Смілянського міського суду Черкаської області від 14 червня 1996 року за ним визнано право власності ще на 3/50 частки вказаного будинку без виділу в натурі. Відповідачка є власницею 27/50 часток будинку.

Ураховуючи невиділені в натурі належні йому 3/50 частки будинку, його частка в будинку складає 61/100, що оспорюється відповідачкою.

Позивач просив уточнити його ідеальну частку в будинку та визнати за ним право власності на 61/100 частку спірного будинку.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 28 березня 2007 року, позов задоволено: визнано за ОСОБА_1 право власності на 61/100 частку спірного будинку, стягнуто з ОСОБА_2 на користь Смілянського відділу КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" 64 грн. 33 коп. та на користь ОСОБА_1 судові витрати.

У обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що згідно з розрахунком Смілянського відділу КП "Черкаське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (далі - КП "Черкаське ООБТІ") частка позивача в спірному будинку з урахуванням невиділених у натурі 3/50 часток складає 61/100. При цьому суд не враховував висновок судової будівельно-технічної експертизи внаслідок численних грубих помилок, допущених експертом при її виконанні.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно з рішеннями Смілянського міського суду (а.с.4-6,7) є власником 23/50 або 46/100 часток спірного будинку.

Відповідно до рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 26 квітня 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на неправомірні дії службових осіб Смілянського відділу КП "Черкаське ООБТІ", в якій просив зобов'язати службових осіб указаного підприємства провести перерахунок ідеальних часток належної йому частки в спірному будинку, оскільки після поділу будинку він добудував гараж, прибудову для газу й інші господарські споруди, а тому його частка в будинку збільшилась. Зазначеним рішенням суду скаргу ОСОБА_1 задоволено: визнано неправомірними дії службових осіб Смілянського відділу КП "Черкаське ООБТІ" щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку його частки в спірному будинку та зобов'язано службових осіб Смілянського відділу КП "Черкаське ООБТІ" провести перерахунок часток співвласників спірного будинку згідно з поданими ними заявами (а.с.8).

Частиною 4 ст. 357 ЦК України визначено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Суд, задовольняючи позов ОСОБА_1 на підставі розрахунку Смілянського відділу КП "Черкаське ООБТІ", не звернув уваги, що даний розрахунок здійснений не тільки з урахуванням належних позивачу 3/50 часток будинку, а й з урахуванням усіх прибудов, добудованих позивачем після поділу будинку, та по фактичному користуванню будинком і господарськими спорудами (а.с. 10-11).

З листа Управління містобудування, архітектури та земельних ресурсів м. Сміла вбачається, що будівництво ОСОБА_1 гаражу та приміщення для газового обладнання проведено без погодження іншого співвласника (а.с.61), у той час, як інший співвласник - відповідачка по справі, вважає, що її права порушені.

Актом КП "Черкаське ООБТІ" від 16 червня 2006 року визнано прибудову "аІ" самовільною, а гараж "г" - таким, що побудований з порушенням проекту (а.с.129).

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Проте суд, визнавши за позивачем право власності на 61/100 частку спірного будинку, залишив у власності відповідачки 39/100 часток будинку, чим фактично позбавив її права власності на 15/100 часток будинку, оскільки відповідно до договору дарування їй належить 27/50 часток або 54/100 частки спірного будинку.

Крім того, відповідно до змісту п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи.

Однак суд, встановивши, що висновок експертизи суперечить іншим матеріалам справи, повторну експертизу не призначив.

Оскільки неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 22 січня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 28 березня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.