Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс", третя особа - ОСОБА_2, про усунення перешкод у користуванні квартирою та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2008 року,

У лютому 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначала, що в листопаді 2006 року в під'їзді будинку, в якому вона проживає, було замінено вхідні двері та встановлено систему обмеження доступу - домофон, незважаючи на те, що частина мешканців під'їзду, в тому числі і вона, своєї згоди на встановлення домофону не надали. Вільний вхід до під'їзду було припинено. За тиждень до встановлення домофону, всіх мешканців було повідомлено про припинення вільного входу в під'їзд і необхідність придбання ключів від вхідних дверей. Вона була вимушена придбати у представника відповідача - ОСОБА_2 ключі від домофону по 12 грн. на всіх мешканців квартири. Після встановлення домофону до неї в квартиру не можуть прийти ні родичі, ні знайомі, ні лікарі. Відповідач відмовляється встановити код на домофоні для доступу в під'їзд без ключа, хоча технічними характеристиками домофону це передбачено. 25 грудня 2006 року вона письмово звернулась до відповідача з проханням встановити цифровий код та надати їй його в користування, однак останній повідомив, що встановлення коду і передача його їй в користування можливо лише за письмової згоди всіх мешканців, з якими відповідач уклав договори на встановлення домофону та запропонував укласти з нею договір або придбати необхідну кількість ключів. Вважає, що своїми діями відповідач нав'язує їй послуги, чим порушує її права як споживача, а також обмежує право користування власністю - квартирою.

Посилаючись на викладене, позивачка просила зобов'язати відповідача встановити цифровий код на систему обмеження доступу (домофон), встановлену ним у під'їзді будинку АДРЕСА_1, де знаходиться квартира № 54, негайно повідомити її про встановлений код зручним для неї способом, завчасно повідомляти її про зміну коду зручним для неї способом та стягнути з відповідача 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року позов задоволено частково. Зобов'язано відповідача встановити цифровий код на систему обмеження доступу (домофон), встановлену в під'їзді АДРЕСА_1, і повідомити про встановлений код позивачку. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 500 грн. на відшкодування моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 28 листопада 2007 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Технічний центр домофонізації "Цифрал-Сервіс" про перегляд заочного рішення суду залишено без задоволення.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано, ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків апеляційного суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення апеляційного суду й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення апеляційного суду відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що апеляційним судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 11 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.