Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Кременчуцького міського споживчого товариства, треті особи: Комунальне підприємство "Ринок "Ново-Іванівський", Кременчуцька міська рада, Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Комунальне підприємство "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації", про стягнення частки (паю) майна у зв'язку з виходом зі складу учасників товариства та визнання права власності, за касаційними скаргами Кременчуцької міської ради та Комунального підприємства "Ринок "Ново-Іванівський" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 1 листопада 2007 року,

У січні 2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з названим позовом.

Зазначали, що вони є членами Кременчуцького міського споживчого товариства (далі - КМСТ), в якому станом на 1 січня 2006 року вартість пайового внеску ОСОБА_1 складає 24446 грн. 71 коп., а ОСОБА_2 - 32124 грн. 60 коп.

16 січня 2006 року ними подана заява до КМСТ про вихід зі складу пайовиків споживчого товариства з проханням виділити в натурі майно товариства відповідно до вартості їхніх пайових внесків, але це питання вирішено не було.

На підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 14 листопада 2005 року КМСТ визнано власником майна Комунального підприємства "Ринок "Ново-Іванівський" (далі - КП "Ринок"), що розташоване в м. Кременчуці на вул. В. Бойко, 7, загальною вартістю 36504 грн. 37 коп., що складається з павільйону вартістю 22881 грн. 09 коп., огорожі - 7725 грн. 08 коп. та столів - 5898 грн. 20 коп.

Оскільки статутом КМСТ встановлено 30-денний термін розгляду заяви про вихід із товариства та вирішення питання про виділення пайового внеску, позивачі просили суд визнати за ними право власності на майновий комплекс, що розташований на території КП "Ринок", а саме: павільйон вартістю 22881 грн. 09 коп., огорожу - 7725 грн. 08 коп., столи - 5898 грн. 20 коп.; стягнути з КМСТ на користь ОСОБА_1 решту вартості паю в грошах у сумі 6214 грн. 52 коп., на користь ОСОБА_2 - 13872 грн. 42 коп.; зобов'язати місцеве бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію їхньої власності.

В подальшому позивачі доповнили свої вимоги та просили суд зобов'язати Кременчуцьку міську раду виділити їм земельну ділянку на території КП "Ринок" для обслуговування належних їм павільйону, огорожі та столів.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 липня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 1 листопада 2007 року, позов задоволено: стягнуто з КМСТ на користь позивачів за рахунок його майна, що розташоване на території КП "Ринок ", пайовий внесок загальною вартістю 36504 грн. 37 коп., що складається з павільйону вартістю 22881 грн. 09 коп., огорожі - 7725 грн. 08 коп. і критих столів - 5898 грн. 20 коп.; стягнуто з КМСТ на користь ОСОБА_2 13872 грн. 42 коп., а на користь ОСОБА_1 - 6214 грн. 52 коп.; зобов'язано КП Кременчуцьке МБТІ здійснити відповідну реєстрацію права власності позивачів на виділені будови та споруди; зобов'язано виконавчий комітет Кременчуцької міської ради вирішити питання про надання позивачам земельної ділянки на території КП "Ринок ".

В обґрунтування касаційних скарг Кременчуцька міська рада та КП "Ринок" посилаються на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставлять питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до чч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачі мають право на вихід зі споживчого товариства з виділенням їхніх часток (паїв) з майна товариства.

Проте повністю погодитися з таким висновком судів не можна.

При вирішенні справи суди виходили з того, що станом на 1 січня 2006 року вартість паю, що належить ОСОБА_2 у майні товариства, становить 32124 грн. 60 коп., а вартість паю ОСОБА_1 - 24466 грн. 71 коп. 16 січня 2006 року позивачі звернулися із заявами до загальних зборів членів КМСТ про вихід із членів товариства та виділення їхніх часток із майна товариства відповідно до вартості належних їм паїв.

Оскільки рішенням Господарського суду Полтавської області від 14 листопада 2005 року, яке набрало законної сили, за КМСТ визнано право власності на об'єкти нерухомого майна, що знаходяться на території КП "Ринок", серед яких павільйон вартістю 22881 грн. 09 коп., огорожа - 7725 грн. 08 коп., криті столи - 5898 грн. 20 коп., але відповідач не вирішив заяву позивачів, місцевий суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивачів за рахунок цього майна зі стягненням решти пайового внеску в грошовому виразі.

Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 5 Закону України від 10 квітня 1992 року № 2265-XII "Про споживче товариство" (далі - Закон № 2265-XII (2265-12) ) первинною ланкою споживчої кооперації є споживче товариство - самостійна, демократична організація громадян, які на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об'єднуються для спільного господарювання з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.

Основним документом, що регулює діяльність споживчого товариства, є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації й ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.

Пунктом 13 статуту КМСТ встановлено, що член споживчого товариства може вийти з нього на підставі письмової заяви, яка розглядається загальними зборами (зборами уповноважених) членів споживчого товариства або за їх дорученням правлінням споживчого товариства в 30-денний строк.

Місцевий суд, вирішуючи справу, в порушення вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України, не звернув уваги та не дав правової оцінки тій обставині, що заяви про вихід із товариства позивачами подані 16 січня 2006 року, а позов до суду - 18 січня 2006 року; не встановив при цьому, чи розглядались їхні заяви відповідачем відповідно до Закону № 2265-XII (2265-12) і статуту товариства та чи приймалось відповідачем рішення із цього питання.

Крім того, місцевий суд належним чином не перевірив заперечень відповідача та Кременчуцької міської ради щодо відсутності у відповідача спірного майна, оскільки останнє зареєстровано на праві власності за Кременчуцькою міською радою на підставі рішення Господарського суду Полтавської області від 5 вересня 2006 року (а.с. 161-164).

Вирішуючи вимогу про надання позивачам земельної ділянки, місцевий суд не визначився з характером спірних правовідносин та не встановив, до повноважень якого органу державної влади належить вирішення такого питання. При цьому місцевий суд не вирішив питання щодо залучення третіх осіб: виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та Комунального підприємства "Кременчуцьке міжміське бюро технічної інвентаризації" до участі в справі як співвідповідачів.

Апеляційний суд, переглядаючи ухвалене рішення, не виконав вимог ст. 303 ЦПК України, не звернув уваги на зазначені порушення та не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг.

Таким чином, допущені судами порушення норм процесуального й матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, тому ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги Кременчуцької міської ради та Комунального підприємства "Ринок "Ново-Іванівський" задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 5 липня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 1 листопада 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.