Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Яреми А.Г.,

суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.І., Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі,

Рішенням Житомирського районного суду від 18 липня 1996 року задоволено позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Житомирської міської ради. Позивач була поновлена на роботі на посаді виконуючої обов'язки директора школи кобзарського мистецтва з 1 травня 1995 року.

Проте рішення суду не виконане.

У лютому 2006 року ОСОБА_1 відповідно до ст. 236 КЗпП України звернулася до суду з заявою про стягнення з виконавчого комітету Житомирської міської ради середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 2 грудня 2004 року до дня розгляду заяви - 20 вересня 2006 року з урахуванням індексу інфляції та компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою коштів у сумі 22 280 грн. 53 коп., посилаючись на те, що рішення Житомирського районного суду від 18 липня 1996 року про поновлення її на роботі на посаді директора школи кобзарського мистецтва тривалий час не виконується з вини відповідача.

Ухвалою Житомирського районного суду від 20 вересня 2006 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 26 грудня 2006 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Постановлено стягнути з виконавчого комітету Житомирської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з затримкою виконання рішення Житомирського районного суду від 18 липня 1996 року про поновлення її на роботі за період з 2 грудня 2004 року по 20 вересня 2006 року в розмірі 18 933 грн. 33 коп.

У касаційній скарзі виконавчий комітет Житомирської міської ради просить скасувати постановлені у справі судові ухвали, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з вимогами ст. 236 КЗпП України у разі затримки відповідачем виконання рішення, суд, який розглядав спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання рішення.

У процесі розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що за рішенням Житомирського районного суду від 18 липня 1996 року ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді виконуючого обов'язки директора школи кобзарського мистецтва з 1 березня 1995 року. Рішення суду є чинним, однак на даний час вищевказане рішення суду не виконано.

Частково задовольняючи позовні вимоги й стягуючи середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд при обчисленні середньомісячного заробітку виходив із величини зростання заробітку начальника відділу (управління) освіти за період з листопада 2004 року до квітня

2006 року, пославшись на відсутність у штаті посади директора школи кобзарського мистецтва, яку раніше займала та на яку була поновлена позивачка.

При цьому ні суд першої, ні суд апеляційної інстанції не перевірили доводів відповідача стосовно того, що оплата праці директора школи кобзарського мистецтва прирівнюється до оплати праці керівників шкіл естетичного виховання (музичних, художніх), а не до оплати праці начальника управління освіти.

Згідно з висновком фінансового управління Житомирської міської ради, наданим відповідачем, заробітна плата ОСОБА_1 як виконуючої обов'язки директора школи кобзарського мистецтва з 2 грудня 2004 року до 20 вересня

2006 року повинна була становити 10 524 грн. 38 коп.

За таких обставин, коли суди не перевірили доводи представника відповідача та не встановили дійсний розмір середньомісячного заробітку позивачки по раніше займаній нею посаді за спірний період, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, вирішуючи питання про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, суд завів нову справу та постановив ухвалу, а не рішення, хоча питання про стягнення середнього заробітку за ст. 236 КЗпП України повинно вирішуватись шляхом постановлення ухвали в одному провадженні з вимогами про поновлення на роботі.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 343, 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Житомирської міської ради задовольнити.

Ухвалу Житомирського районного суду від 20 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 грудня 2006 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.