Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.

розглянула у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі № 814/3836/15 за позовом ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 позовні вимоги ОСОБА_1 до Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 Баштанській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2015.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Баштанська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області 20.03.2017 звернулась з касаційною скаргою та клопотанням про поновлення строку касаційного оскарження судових рішень до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.05.2017 прийняв її до свого провадження.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Баштанською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області 05.12.2016 подано апеляційну скаргу на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 та одночасно заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з тих підстав, що був позбавлений можливості сплатити судовий збір через відсутність коштів.

Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09.01.2017 апеляційну скаргу Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області залишив без руху з тих підстав, що заявлене клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення є необґрунтованим та запропонував відповідачу надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням в ній обґрунтування причин пропуску цього строку.

Ухвала суду апеляційної інстанції від 09.01.2017 про залишення апеляційної скарги без руху отримана відповідачем 30.01.2017, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач повторно подав суду апеляційної інстанції клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження з посиланням на ті ж самі обставини.

Відмова суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відкритті апеляційного провадження вмотивована тим, що відповідачем не доведено наявності поважних причин неподання апеляційної скарги. З моменту отримання постанови суду першої інстанції, відповідач мав достатньо часу для вирішення питання сплати судового збору. Невиконання урядом вимог Закону України "Про судовий збір" (3674-17) не може бути поважною причиною для подачі апеляційної скарги майже через рік після отримання постанови, адже цим порушуються права особи, яка звернулась до суду за захистом своїх прав і яка сподівається на швидке виконання судового рішення, яке набрало законної сили.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, та вважає, що виключно ненадходження відповідачу у поточному році коштів по видатках КЕКВ 2800 для сплати судового збору не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв'язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам абзаців першого та другого частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для висновку, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Податкові інспекції є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, тобто суб'єктом, що реалізує свою владну компетенцію, тому відсутність чи недостатність фінансування їх діяльності не може свідчити про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.

Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).

У п. 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, судова колегія вважає, що невжиття суб'єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 160, 210, 220-1, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2017 у справі № 814/3836/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.