6-19472св07 Про стягнення недоплати в рахунок відшкодування шкоди та перерахунок розміру щомісячної страхової виплати - 17.09.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ВАТ "КЗРК"), відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі - відділення Фонду) про стягнення недоплати в рахунок відшкодування шкоди та перерахунок розміру щомісячної страхової виплати,

У жовтні 2006 року позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що працював на шахті "Першотравнева" ВО "Кривбасруда" (зараз ВАТ "КЗРК"). У зв'язку із трудовим каліцтвом йому вперше в 1997 році встановлено стійку втрату працездатності у розмірі 40%, у подальшому - 25%, а з 1 квітня 1999 року - 30%.

Указував, що свого часу ВАТ "КЗРК" застосовувало не всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок, а тому він отримує занижену суму відшкодування шкоди.

З 1 серпня 1998 року шахта "Першотравнева" була передана на баланс КДГУ гідрозахисту, до якого він претензій не має.

З 1 квітня 2001 року його особова справа була передана відділенню Фонду, який продовжив виплату страхових сум.

Посилаючись на викладене, просив стягнути з ВАТ "КЗРК" 4 055 грн. 82 коп. за період з 31 березня 1997 року до 1 серпня 1998 року та 17 608 грн. 80 коп. недоплати одноразової допомоги. З відділення Фонду просив стягнути 16 570 грн. 48 коп. за період з 1 квітня 2004 року до 1 вересня 2006 року, а також зобов'язати виплачувати щомісячно по 665 грн. 66 коп., починаючи з 1 вересня 2006 року.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007 року, позов задоволено частково. Стягнуто з відділення Фонду на користь позивача 10 529 грн. 08 коп. в рахунок недоплачених щомісячних страхових виплат за період з 1 листопада 2003 року до 1 вересня 2006 року та зобов'язано відділення Фонду виплачувати позивачу, починаючи з 1 вересня 2006 року, по 665 грн. 66 коп. щомісячно. У іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі відділення Фонду просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги до відділення Фонду, суд виходив із того, що ВАТ "КЗРК" було невірно застосовано коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів при перерахунку позивачу розміру відшкодування втраченого заробітку, внаслідок чого утворилась заборгованість за вказаними виплатами.

Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та залишив його без змін.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Згідно п. 28 "Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків" зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1100 від 3 жовтня 1997 року (1100-97-п) , починаючи з 1 січня 1998 року - перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.

У порушення вимог ст. 213 ЦПК України, суди як першої, так й апеляційної інстанцій, не перевірили, чи відбулося фактичне підвищення заробітної плати по підприємству, не витребували і не дали оцінку відомостям про нарахування і одержання заробітної плати за професією позивача в оспорюваний період, що позбавляє можливості перевірити правильність чи неправильність застосування підприємством коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і посадових окладів при перерахунку позивачу розміру відшкодування втраченого заробітку.

Крім того, суд не перевірив доводи представника відповідача про те, що після введення договірної заробітної плати, ідеального підвищення тарифних ставок та посадових окладів на підприємстві фактично не проводилось у зв'язку з тим, що при підвищенні тарифних ставок мінялася структура заробітної плати.

Також суд не звернув уваги на роз'яснення, дані в п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (v0006700-92) (зі змінами та доповненнями), відповідно до яких при вирішенні спорів щодо перерахування розміру страхових виплат необхідно мати на увазі, що воно провадиться лише з підстав і в порядку, передбачених ст. 29 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон).

Статтею 29 Закону встановлено, що перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу провадиться у разі: зміни ступеня втрати професійної працездатності; зміни складу сім'ї померлого; підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством. Перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться також у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає.

Оскільки вказані порушення матеріального та процесуального права були допущені судом першої інстанції і не усунуті апеляційним судом, рішення районного та апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кривому Розі Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 березня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 червня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.