Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про виселення із службового приміщення,

У жовтні 2006 року Чорногородська сільська рада Макарівського району Київської області звернулася із зазначеним позовом посилаючись на те, що 20 листопада 2001 року згідно рішення виконавчого комітету Чорногородської сільської ради дільничному інспектору ОСОБА_1 було надано службовий жилий будинок АДРЕСА_1. 29 вересня 2001 року ОСОБА_1 отримав ордер на вселення у вказаний жилий будинок, де проживає разом з дружиною та дітьми, але зареєстрований в будинку лише він. 12 червня 2006 року згідно наказу ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 був звільнений з органів внутрішніх справ та припинив виконувати обов'язки на території Чорногородської сільської ради. Відповідно до рішення № 65 від 29 серпня 2006 року виконавчого комітету Чорногородської сільської ради ОСОБА_1 повинен був звільнити службовий будинок, але не звільнив його і не бажає виконувати рішення виконкому ради. Просив виселити відповідача та членів його сім'ї із службового будинку АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 1 серпня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2007 року, позов задоволено. Виселено ОСОБА_1 та членів його сім'ї із службового жилого приміщення АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 у зв'язку із припиненням служби в органах МВС України підлягає виселенню з усіма членами сім'ї із службового приміщення без надання іншого жилого приміщення на підставі статті 124 ЖК України.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Проте з такими висновками судів погодитись не можливо.

Відповідно до статті 124 ЖК України робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою організацією, а також громадяни, які виключені із членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню із службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 з 20 січня 1996 року по 2 червня 2006 року працював на службі в ГУ МВС України в Київській області.

Рішенням Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області від 20 листопада 2001 року дільничному інспектору міліції ОСОБА_1 надано під службове приміщення будинок АДРЕСА_1.

Будинки, належні сільській раді, можуть заселятися крім працівників цієї ради вчителями, лікарями та іншими спеціалістами, що проживають і працюють у сільській місцевості, які відповідно до чинного законодавства підлягають забезпеченню квартирами.

Cудом першої інстанції не враховано, що 29 вересня 2001 року ОСОБА_1 видано ордер на право зайняття будинку АДРЕСА_1, а рішення Чорногородської сільської ради Макарівського району Київської області про надання цього будинку дільничному інспектору міліції ОСОБА_1 під службове приміщення було прийнято лише 20 листопада 2001 року.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції не з'ясував характер правовідносин та не дав належної оцінки всім доказам у справі.

Вияснення цих обставин має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Апеляційний суд на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права уваги не звернув і помилково залишив його без змін.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції не можуть залишатися в силі і підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 1 серпня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 23 жовтня 2007 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.