817/905/13-а Про визнання нечинною постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів про накладення стягнень за порушення правил надання послуг з ресторанного харчування - 20.06.2013 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2013 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області про визнання нечинним рішення,

У березні 2013 року фізична особа-підприємець ОСОБА_6 звернулася до суду з вказаним позовом та просила визнати нечинною постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області № 21 від 11.02.2013 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 2 376,82 грн.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року частково задоволено позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_6.

Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області № 21 від 11.02. 2013 року в частині накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 1866, 82 коп.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Інспекція з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить судове рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову. Зокрема, апелянт посилається на те, що висновки суду не узгоджуються з обставинами, які встановлено Інспекцією під час перевірки.

Розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи убачається, що за результатами перевірки господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 в ресторанному закладі "ІНФОРМАЦІЯ_1", 24 січня 2013 року, Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, складено акт дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000020 (а.с. 7-16) та протокол про адміністративне правопорушення від 24.01.2013 року № 000026. Згідно даної перевірки Інспенцією встановлено порушення які зафіксовано у вказаних документах, а саме:

- при приготуванні страв використовується для зважування ваговимірювальний прилад - вага електронна зав. № 80520829 типу CAS виробництва Корея. На даний прилад надано свідоцтво про повірку № 110/102 від 07.04.2011 року. На вазі є тавро з позначкою ІІ кв. 2011 року, що є порушенням вимог п. 1.8. Правил роботи закладів (підприємців) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 209;

- при приготуванні страв використовується продовольча сировина (гірчиця, соуси, сир) із закінченим терміном придатності, що є порушенням п. 3 ст. 7 Закону України "Про захист прав споживачів", п. 1.10 Правил роботи закладів (підприємців) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 209;

- при приготуванні продуктів використовується продукція без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації. Така інформація передбачає наявність: назви товару, дані про основні властивості продукції, підтвердження позначки про наявність або відсутність у її складі генетично - модифікованих організмів, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, строк придатності, найменування та місцезнаходження виробника. Стосовно продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації споживачам не надається інформація про її сертифікацію, що є порушенням пп.. 1, 3, 5, 7, 8, 11, 12 ч. 1, 2 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 2.6 Правил роботи закладів (підприємців) ресторанного господарства, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань Європейської інтеграції України від 24.07.2002 року № 209 та п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 (833-2006-п) ;

- суб'єкт господарювання не забезпечує належний санітарний стан кухні, на якій брудно та багато забрудненого посуду, що є порушенням п. 1.7 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833 (833-2006-п) .

На підставі акту перевірки та протоколу, 11.02.2013 року до фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 було застосовано адміністративно-господарську санкцію відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 2 376,82 грн. (а.с. 17) та адміністративний штраф відповідно до ч.1 ст. 155 КпАП України у розмірі 170 грн. (а.с. 18).

Не погоджуючись із застосуванням адміністративно-господарської санкції позивачка і звернулася з вказаним позовом.

Розглядаючи зазначений спір, суд першої інстанції правильно виходив з того, що правовідносини, які складаються між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також, механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів регулюються Законом України "Про захист прав споживачів" (1023-12) .

Здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечення реалізації державної політики щодо захисту прав споживачів, відповідно до ст. 26 даного Закону покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим.

Порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу і продаж продовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також, вимоги в дотриманні прав споживачів щодо якості й безпеки товару та рівня торговельного обслуговування урегульовано Правилами роздрібної торгівлі продовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки і з питань Європейської інтеграції України 11.07.2003 року № 185 (z0628-03) (далі - Правила).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів" споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Продавець не звільняється від відповідальності у разі неотримання ним від виробника (імпортера) відповідної інформації про товар (п. 8 ст. 15 Закону України "Про захист прав споживачів").

Так само, п. 15 Правил працівники суб'єкта господарської діяльності зобов'язані надати покупцю необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про товари, а також на вимогу покупця - документи, якими підтверджуються їх якість і безпека, а також ціна товарів.

Згідно п. 11 вказаних Правил усі харчові продукти і продовольча сировина в суб'єкта господарської діяльності повинні бути з документами, наявність яких передбачена чинними нормативно-правовими актами. Харчові продукти і продовольча сировина, які надходять у торговельну мережу, повинні відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів і нормативних документів щодо показників якості та безпеки харчових продуктів, упаковки, маркування, транспортування, приймання і зберігання.

Відповідно до п. 17 Порядку проведення торгової діяльності і правил торгового обслуговування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06. 2006 року № 833 (833-2006-п) , забороняється продаж товарів, що не мають відповідного маркування, належного товарного вигляду, на яких строк придатності не зазначено або зазначено з порушенням вимог нормативних документів, строк придатності яких минув, а також тих, що надійшли без документів, передбачених законодавством, зокрема, які засвідчують їх якість та безпеку.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, надання вищевказаної інформації для споживачів є обов'язковим, а її ненадання є порушенням чинного законодавства України та суттєво обмежує законне право споживача на усвідомлений і компетентний вибір товарів.

При розгляді справи судом першої інстанції, представник позивача визнав частину порушень, які стали підставою для винесенню оскаржуваної постанови, а саме, реалізацію продукції із простроченим терміном придатності - пп. 1, 2, 3, 4, 6, 8 додатку № 7 до Акту перевірки № 000020 від 24.01.2013 року, а тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в названій частині, яка згідно розрахунку економічних санкцій (а.с. 107-108) складає стягнення у розмірі 510,00 грн.

Судове рішення у вказаній частині не оскаржується, а тому не є предметом розгляду у суді апеляційної інстанції відповідно до ст. 195 КАС України.

Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області № 21 від 11.02.2013 року щодо накладення стягнення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів" у розмірі 1866, 82 коп., суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого рішення та не спростовано доводи позивача і наданих ним доказів щодо обставин, зазначених в акті перевірки.

Так, відповідно до висновків акту перевірки від 24.01.2013 року та доводів відповідача, ФОП ОСОБА_6 на вимогу посадових осіб Інспекції з питань захисту прав споживачів в Рівненській області надавала лише наявні у неї документи, яких на думку відповідача було недостатньо.

Проте, як встановлено судом першої інстанції, позивачкою було надано усі необхідні документи, які були у неї на час проведення перевірки, копії таких документів надавалися позивачкою при розгляді матеріалів 11.02.2013 року та при розгляді справи судом першої інстанції (а.с. 22-72).

Натомість, ні з акту перевірки, а ні при розгляді справи як судом першої інстанції так і при розгляді справи апеляційним судом, не конкретизовано відповідачем, які саме документи не було надано позивачем під час перевірки для встановлення необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації, а які були відсутні.

Зі змісту акту та доводів які викладено в апеляційній скарзі відповідач посилається лише на те, яка інформація повинна бути в наявності та наводить правові норми.

Доводи апелянта про те, що позивачем надано документи, які не стосуються товарів які зазначено в додатку до акту перевірки, є безпідставними та спростовуються: висновком державної санітарно-епідемілогічної експертизи та сертифікатом відповідності цукру білого кристалічного та борошна, сертифікатом відповідності та декларацією на Олію соняшникову "Королівський смак", сертифікатом відповідності сиру "Філадельфія", ветеринарним свідоцтвом та декларацією виробника на напівфабрикати свинячі, посвідченням про якість на овочі - томатів, селери, огірків та капусти, ветеринарним свідоцтвом та декларацією виробника на напівфабрикати-М"ясо, субпродукти курчат фас.охолоджених, сертифікатом відповідності на рибу морожену- скумбрію, посвідченням якості грибів шампіньйонів, висновком державної санітарно-епідемілогічної експертизи та деклараціями виробника щодо цитрусових та фруктів, а саме: лимонів, яблук,ківі, винограду, висновком державної санітарно-епідемілогічної експертизина філе тілапії мороженої, а також документами, що підтверджують закупівлю даних товарів.

Щодо придбання печива "Savjiardi" в кількості 1 упаковка, олії оливкової в кількості 1 бут. та 3 кг філе тілапії, позивачем надано письмові пояснення, що вказаний товар було придбано в 2012 році та документи про їх закупівлю не збереглися.

Разом з тим, надання позивачем й інших документів щодо до товарів, які не зазначено в додатку до акту перевірки, не спростовують зазначених вище обставин.

Також, судом першої інстанції правомірно не прийнято до уваги посилання відповідача на те, що доведеність факту порушень зафіксованих в акті перевірки №000020 від 24.01.2013 року з огляду на притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 170, 00 грн. за порушення правил торгівлі.

Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_6 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 155 КпАП України - "Порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі" на підставі постанови №37 від 11.02.2013 року, яку винесено посадовою особою Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області, а не судом, тому відповідно до приписів ч. 4 ст. 72 КАС України, обставини наведені у постанові не є преюдиціальними.

Доводи апеляційної скарги з приводу того, що суд не врахував того, що позивачка визнала свою вину в аналогічному правопорушенні, оскільки сплатила штраф згідно постанови №37 від 11.02.2013 року не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

За змістом частини 1 статті 155 КпАП України порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, - тягне за собою накладення штрафу від одного до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як убачається зі змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення №37 від 11.02.2013 року, підставою для притягнення ФОП ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності стали порушення, встановлені під час перевірки, а саме:

- при приготуванні страв використовувалася продукція без документів, що підтверджують їх якість та безпеку -посвідчення про якість;

- при приготуванні страв використовується продукція без необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації. Така інформація передбачає наявність: назви товару, дані про основні властивості продукції, підтвердження позначки про наявність або відсутність у її складі генетично - модифікованих організмів, дату виготовлення, відомості про умови зберігання, строк придатності, найменування та місцезнаходження виробника;

- при приготуванні страв використовувалася продукція із закінченим терміном придатності.

Як зазначає сам апелянт, позивачка відмовилася надати будь-які пояснення під час розгляду даних матеріалів, однак, в судовому засіданні визнала частину порушень, які стали підставою для винесення як постанови у справі про адміністративне правопорушення так і оскаржуваної постанови, а саме, реалізацію продукції із простроченим терміном придатності.

В суді апеляційної інстанції представник позивача пояснив, що позивачка погодилася з вказаною постановою, оскільки дійсно, при приготуванні страв використовувала продукцію із закінченим терміном зберігання. Інші порушення позивачка не визнавала, про що свідчить і звернення до суду з даним позовом.

З огляду на викладене, твердження апелянта про те, що позивачка визнала вину у справі про адміністративне правопорушення щодо усіх порушень, є безпідставними.

Окрім того, судом першої інстанції встановлено, що на вимогу спеціалістів Інспекції, які проводили перевірку надати документи, що підтверджують наявну на продукції позначку "Без ГМО" на день проведення перевірки представниками позивача надано не було.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 15 Закону, інформація про продукцію повинна містити, зокрема позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів.

Посилання ж відповідача на п. 7 ст. 38 Закону України "Про якість та безпечність харчових продуктів", відповідно до якого написи на етикетці харчового продукту, що представляють інтерес для споживачів та призначені запобігати шахрайству або відрізняти один харчовий продукт від іншого, такі як "повністю натуральний", "органічний", "оригінальний", "без ГМО" (генетично модифікованих організмів) тощо, та інша інформація, на додаток до тієї, що зазначена у цій статті, підлягає перевірці у порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами, виданими на виконання цього Закону, лише підтверджує позицію заявлену позивачем. Оскільки, згадана норма визначає лише повноваження відповідного органу перевіряти у встановленому нормативно-правовим актом порядку написи на етикетці, в тому числі ті, що стосуються генетично модифікованих організмів.

Враховуючи приписи зазначених правових норм, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що вимоги перевіряючих надати документи, що підтверджують наявність на продукції позначок "Без ГМО" не ґрунтуються на законі. В свою чергу, відповідач не навів жодних посилань на норми законодавства, які б зобов'язували позивача отримувати "підтвердження", так само як не зазначив, у формі якого документа воно вимагається та який орган чи установа видають зазначений документ.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Апеляційну скаргу Інспекції з питань захисту прав споживачів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "17" квітня 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.