Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) "Злагода" про виділення майнових паїв, за касаційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 на рішення Романівського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2006 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 26 грудня 2006 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах 11 колишніх членів КСП "Маяк" пред'явив в суді позов до СТОВ "Злагода" про виділення майнових паїв.

Зазначав, що у березні 2000 року КСП "Маяк" на підставі рішення загальних зборів і відповідно до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" (№ 1529/99 року, далі - Указ) було реорганізовано в СТОВ "Злагода", до якого як правонаступника за рішенням установчих зборів та згідно статуту товариства, затвердженого 4 лютого 2000 року, перейшли всі права та обов'язки реформованого КСП "Маяк".

Позивачі були членами колишнього КСП "Маяк" і кожному із них належать різні за ціною майнові паї в пайовому фонді реформованого КСП на загальну суму 92 907 грн. відповідно до свідоцтв про право власності на майновий пай члена КСП.

Посилаючись на те, що відповідач, як правонаступник колишнього КСП, порушує права позивачів на виділення майнових паїв в натурі та одержання від них доходів, розпоряджається майном на власний розсуд розпродаючи та відчужуючи майно, ОСОБА_1 просив виділити позивачам майно згідно структури майнового фонду на загальну суму 92 907 грн., а якщо його немає або воно не придатне для використання, то зобов'язати СТОВ "Злагода" виплатити позивачам грошову компенсацію з урахуванням індексу інфляції за час володіння майном майнового фонду КСП "Маяк".

У червні 2006 року ОСОБА_1 в інтересах ще 3 колишніх членів КСП "Маяк" звернувся до суду з аналогічним позовом, в якому просив виділити позивачам - власникам майнових паїв колишнього КСП "Маяк", майно в натурі на загальну суму 26 479 грн.

Ухвалою суду від 24 липня 2006 року зазначені позови об'єднано в одне провадження.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 неодноразово уточнював позовні вимоги і остаточно просив виділити позивачам - 14 власникам майнових паїв колишнього КСП "Маяк" майно на суму 119 386 грн. згідно структури пайового фонду, такого роду та якості, яким воно було у 2000 році, а якщо його немає або воно не придатне для використання, то зобов'язати СТОВ "Злагода" виплатити позивачам грошову компенсацію з урахуванням індексу інфляції за час володіння майном.

Рішенням Романівського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2006 року позов задоволено частково: виділено позивачам майно в натурі та фінансові активи; стягнуто на користь позивачів з СТОВ "Злагода" в

рахунок запасів і витрат (оборотних засобів) 4 775 грн. 44 коп., у рахунок акцій - 1 193 грн. 86 коп. та 141 грн. судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 26 грудня 2006 року рішення районного суду скасовано і постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 в інтересах позивачів просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення районного суду змінити в частині розміру виділеного майнового паю, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Однак зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що позивачі не мають права на звернення за захистом порушених прав, оскільки виділення майнових паїв здійснюється способами, які передбачені Порядком розподілу та використання майна реорганізованих КСП, затвердженого наказом Міністерства політики України від 14 березня 2001 року, а не судом. Лише спірні питання щодо розподілу майна між співвласниками вирішуються в судовому порядку.

Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі доказів і з порушенням вимог закону.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом про виділення майнових паїв посилаючись на те, що відповідно до ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" вони, як колишні члени КСП "Маяк", мають право на виділення майнового паю, а відповідач, як правонаступник колишнього КСП, порушує їх права на виділення майнових паїв в натурі та одержання від них доходів.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" до пайового фонду майна членів підприємства включається вартість основних виробничих і оборотних фондів, створених за рахунок діяльності підприємства, цінні папери, акції, гроші та відповідна частка від участі в діяльності інших підприємств і організацій. Пай є власністю члена підприємства. Право розпорядження своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві. У разі виходу з підприємства громадянин має право на пай натурою, грішми або цінними паперами відповідно до розміру та структури пайового фонду або в іншій, за згодою сторін, формі. Спори, що виникають при здійсненні цього права, розглядаються судом.

Ураховуючи наведене, висновок апеляційного суду про те, що позивачі не мають права на звернення до суду за захистом порушеного права про виділення майнових паїв є безпідставним.

У порушення вимог ст. ст. 213- 215 ЦПК України суд у рішенні не зазначив про наявність порушення прав і свобод, за захистом яких спрямоване звернення позивачів до суду, не з'ясував правовідносини сторін та фактично спір по суті не вирішив.

З огляду на викладене постановлене апеляційним судом рішення не можна визнати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню.

Не може залишитись в силі і рішення суду першої інстанції. Указом Президента України від 29 січня 2001 року № 62/2001 "Про заходи щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки" (62/2001) від 29 січня 2001 року № 62/2001 на Міністерство аграрної політики України, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київську та Севастопольську міські, районні державні адміністрації покладено обов'язок розробити до 1 березня 2001 року та здійснити протягом поточного року комплекс організаційних заходів щодо визначення розмірів паїв колишніх членів колективних сільськогосподарських підприємств, що не були ними одержані у натурі, грішми або цінними паперами при припиненні членства, а також встановлення осіб, які є їх власниками.

Пунктом 4 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 лютого 2001 року № 177 (177-2001-п) , встановлено, що до списку осіб, які мають право на майновий пай, включаються всі члени підприємства, а також особи, за якими відповідно до законодавства зберігається право на майновий пай, у тому числі особи, які припинили трудові відносини з підприємством, але не отримали при цьому належного їм майнового паю натурою, грошима або цінними паперами, а також спадкоємці померлих осіб, які мали право на майновий пай.

Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду.

Вирішуючи питання про виділ майнового паю, суд не залучив до участі в справі співвласників майнових паїв.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 задовольнити частково.

Рішення Романівського районного суду Житомирської області від 11 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 26 грудня 2006 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд у суд апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.