Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Пшонки М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 квітня 2008 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Траверс", третя особа - Трускавецька міська рада, до ОСОБА_1 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки,

У липні 2003 року ТОВ "Траверс" звернулось до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач самовільно захопив і користується частиною земельної ділянки, яка у встановленому законом порядку виділена товариству у користування.

Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Львівської області від 14 квітня 2008 року, вимоги позивача задоволені. Зобов"язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, належної ТОВ "Траверс" на праві оренди, площею 0,0193 га по АДРЕСА_1, стягнуто судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право власності та право користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка площею 0, 0193 га надана у користування ТОВ "Траверс" у встановленому законом порядку. Наведене стверджується зібраними в справі доказами, зокрема рішеннями Трускавецької міської ради №182 від 1 липня 2003 року про надання земельної ділянки ТОВ "Траверс" у користування, № 19 від 29 червня 2006 року про продовження терміну користування ділянкою; договорами оренди від 14 квітня 2004 року, 17 липня 2006 року, укладеними Трускавецькою міською радою з ТОВ "Траверс" і зареєстрованими у Трускавецькому відділі Львівської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"; актом встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 19 березня 2003 року та актом виносу в натурі границь земельної ділянки від 28 жовтня 2003 року.

Судом встановлено, що відповідач самовільно захопив і користується частиною цієї земельної ділянки. Наведене стверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 2 серпня 2006 року (а.с. 24) та приписом від 22 серпня 2006 року, виданими управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Львівській області про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку (а.с.26).

Будь - яких доказів, які б підтверджували право відповідача на спірну частину земельної ділянки, суду не надано, відсутні вони і в матеріалах справи.

За таких обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, обгрунтовано вимоги позивача задовольнив.

Доводи касаційної скарги, в тому числі про те, що справу розглянуто у відсутність відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце судового засідання, не підтверджуються матеріалами справи, є необґрунтованими і висновків суду не спростовують.

Рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального і процесуального права, передбачені ст. 338 ЦПК України підстави для їх скасування відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. 332 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 16 жовтня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 14 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.