Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Пшонки М.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_3, на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 7 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2008 року,

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про захист честі і гідності та відшкодування моральної шкоди.

В заяві зазначав про те, що займає посаду першого заступника Голови Державної податкової адміністрації у Вінницькій області. У січні 2007 року ОСОБА_2 надіслала на адресу Голови ДПА України заяву, що містила відомості, які, на його думку, не відповідають дійсності та принижують його честь і гідність як людини, громадянина та державного службовця. Оскільки такими діями відповідачки йому заподіяно моральної шкоди, просив позов задовольнити та стягнути на його користь 16 500 грн.

Рішенням Староміського районного суду м Вінниці від 7 лютого 2008 року. залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що відповідачка не мала на меті принизити честь та гідність позивача, зверталась до керівника ДПА України з заявою про скоєння злочинів та за захистом своїх прав і інтересів, а тому викладена в її заяві інформація не може розцінюватись як поширення неправдивих відомостей щодо відповідача.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди вірно виходили з того, що звернення ОСОБА_2 до Голови ДПА України, не є поширенням неправдивих відомостей, а є реалізацією права громадянина на звернення до органів державної влади щодо перевірки відомостей, які знаходяться в їх компетенції. При цьому умислу в діях відповідачки не встановлено.

Оскаржувані рішення суду постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

Таким чином на підставі ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, відхилити.

Рішення Староміського районного суду м Вінниці від 7 лютого 2008 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 18 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.