Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.

В обґрунтування позову зазначала, що перебуває з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 2 червня 1992 року. Від шлюбу мають двох неповнолітніх синів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Посилаючись на те, що відповідач не надає допомоги на утримання дітей, займається бізнесом, володіє значним майном, доходи мінливі, різняться між собою місяць від місяця, позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання дітей у твердій грошовій сумі - по 5 тис. грн. на кожну дитину щомісячно.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 13 липня 2007 року та до досягнення ними повноліття.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове, яким позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх синів: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 5 тис. грн. на кожну дитину, починаючи з 13 липня 2007 року та до досягнення ними повноліття.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов і стягуючи аліменти в твердій грошовій сумі, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок районного суду про часткове задоволення позову в частці від заробітку відповідача не відповідає обставинам справи.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитись не можна.

Відповідно до ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу отримує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

У всіх інших випадках визначення розміру аліментів провадиться у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини (ст. 183 СК України).

Як установлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач працює генеральним директором у товаристві з обмеженою відповідальністю "Фасад-ТК" і має регулярний заробіток (а.с. 110).

Водночас згідно зі ст. 60 ЦПК України позивачка не довела, що відповідач частину доходу отримує в натурі.

Апеляційний суд, задовольняючи позов про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі, на зазначені обставини та положення закону, який регулює спірні правовідносини, належної уваги не звернув, помилково виходив із того, що сама по собі наявність майна, яке рахується за відповідачем, є підставою для стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.

В основу рішення апеляційний суд поклав і те, що неофіційний дохід у відповідача є високим з огляду на те, що він проводить погашення сум кредиту та процентів і не має заборгованості за цим кредитом.

Проте такий висновок побудований на припущеннях, тоді як за приписом ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, виходячи з встановлених дійсних обставин справи та з урахуванням також положень ст. 182 СК України, суд першої інстанції ухвалив рішення, яке відповідає матеріалам справи та вимогам закону, а тому рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верхового Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 7 квітня 2008 року скасувати, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 17 січня 2008 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.