Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Пшонки М.П., Жайворонок Т.Є.,

Мазурка В.А., Перепічая В.С., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Шоста Львівська нотаріальна контора, про визнання права власності на майно за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2008 року,

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що за час проживання у цивільному шлюбі з ОСОБА_5 вони набули спільне майно: квартиру АДРЕСА_1, частку товариства з обмеженою відповідальністю "Анти" (далі – ТОВ "Анти"), дачну ділянку в садовому товаристві "Черешня" та акції відкритого акціонерного товариства "Львівський домобудівний комбінат" (далі –ВАТ "Львівський домобудівний комбінат"). Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2, ОСОБА_5 23 березня 1996 року офіційно зареєстрував шлюб із позивачкою. 15 квітня 2007 року її чоловік помер, відкрилася спадщина, на яку, крім неї та спільної доньки, претендує ОСОБА_3, донька ОСОБА_5 від першого шлюбу. Оскільки спірне майно є їхньою спільною з ОСОБА_5 власністю, просила визнати за нею право власності на 3/4 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1; на 1/2 частку учасника ТОВ "Анти", на 1/2 ідеальну частку дачної ділянки в садовому товаристві "Черешня" та 1 125 акцій ВАТ "Львівський домобудівний комбінат".

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2008 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2008 року, позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1 права власності: на 3/4 ідеальної частки квартири АДРЕСА_1; на 1/2 частку учасника ТОВ "Анти" по АДРЕСА_2, що становить 25 % статутного фонду ТОВ; на 1/2 ідеальну частку дачної ділянки площею 0,0569 га в с. Бережани Пустомитівського району Львівської області в садовому товаристві "Черешня"; на 1 125 акцій ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат".

У касаційній скарзі ОСОБА_3 порушує питання про скасування постановлених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд виходив із того, що ОСОБА_1 з 1991 року перебувала у цивільному шлюбі і проживала однією сім’єю з ОСОБА_5 та саме в цей період за спільні кошти вони придбали спільне майно: квартиру АДРЕСА_2; земельну ділянку площею 0,0569 га в с. Бережани Пустомитівського району Львівської області в садовому товаристві "Черешня", 2 250 акцій ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат" вартістю 562 грн. 50 коп.; частки в статутному фонді ТОВ "Анти" у розмірі 50%, що підтверджено договором купівлі-продажу від 31 жовтня 1995 року, державним актом на право власності, статутами ЗАТ "Львівський домобудівний комбінат" та ТОВ "Анти".

Проте до такого висновку суд дійшов без достатньої перевірки дійсних обставин справи.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Суд сприяє всебічному і повному з’ясуванню обставин справи: роз’яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов’язки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Заперечуючи проти позову, відповідачка зазначала, що спірну квартиру ОСОБА_5 придбав за власні кошти й позивачка не брала участі в її купівлі та виплаті продавцю квартири саме такої суми, що становить 3/4 частки вартості цієї квартири, оскільки власну квартиру ОСОБА_1 продала після набуття ОСОБА_5 права власності на спірну квартиру. Проте суд ніякої оцінки доводам ОСОБА_2 не дав і не витребував додаткових доказів.

Що стосується рішення судів стосовно поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, одним із передумов якого є частка одного з подружжя в статутному фонді господарського товариства, у тому числі за рахунок спільних коштів чи майна подружжя, то відповідно до вимог ст. 13 Закону України "Про господарські товариства" це майно є власністю цього товариства, тому не може бути предметом спору за вимогами щодо його поділу.

Статтею 12 Закону України від 19 вересня 1991 року "Про господарські товариства" встановлено, що власником майна, переданого його засновниками і учасниками, є саме товариство. Вклад до статутного фонду господарського товариства не є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя (померлого ОСОБА_5 та ОСОБА_1). ОСОБА_5 був засновником ТОВ "Анти" із часткою 50 % у статутному фонді.

Висновок судів про визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку учасника ТОВ "Анти" – ОСОБА_5 (25 % статутного фонду товариства) зроблений без урахування обов’язкової згоди на отримання відповідної грошової компенсації. Без урахування позиції ТОВ "Анти" позивачка фактично стала учасником цього товариства.

За таких обставин рішення судів підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд із підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 15 січня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 26 травня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.