Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", прокуратури Луганської області про визнання права на знижку плати за електроенергію, визнання дій протиправними, зобов'язання провести перерахунок плати за послуги з електропостачання та застосування знижки плати за послуги з електропостачання за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" на рішення Лисичанського міського суду від 3 липня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2006 року,

У вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що з 2000 року він працює помічником прокурора м. Лисичанська та відповідно до Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII "Про прокуратуру" (1789-12) (далі - Закон від 5 листопада 1991 року № 1789-XII (1789-12) ) має пільгу з 50-процентної знижки плати за займане ним житло, комунальні послуги (водопостачання, газ, електричну та теплову енергію).

Проте листом директора Лисичанської філії товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Луганське енергетичне об'єднання" в задоволенні його заяви про надання вказаної пільги і проведення перерахунку платежів за період з 2001 року до 2005 року відмовлено.

Просив визнати його право на пільгу з 50-процентної знижки плати за спожиту електроенергію, дії ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" неправомірними; зобов'язати зазначене товариство провести відповідний перерахунок за 2001 рік та за період з 2003 року до 2005 року та проводити нарахування платежів з урахуванням зазначеної 50-процентної знижки.

Рішенням Лисичанського міського суду від 3 липня 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2006 року, позов задоволено частково: ухвалено визнати за позивачем право на пільгу з 50-процентної знижки плати за спожиту електроенергію, визнати відмову ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" щодо перерахунку плати ОСОБА_1 неправомірною, зобов'язати вказане товариство проводити позивачу нарахування платежів з оплати за послуги з електропостачання з урахуванням зазначеної 50-процентної знижки за наявності в ОСОБА_1 права на знижку; у задоволенні вимог до ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" про зобов'язання провести перерахунок плати за електропостачання за період з 1 січня 2001 року до 31 грудня 2001 року та з 1 січня 2003 року до 25 липня 2005 року й вимог до прокуратури Луганської області відмовлено.

У обгрунтування касаційної скарги ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень у частині задоволення вимог і ухвалення нового рішення.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції та апеляційний суд, погоджуючись із ним, виходили з того, що ОСОБА_1 як помічник прокурора відповідно до ст. ст. 49, 56 Закону від 5 листопада 1991 року № 1789-XII має пільги з 50-процентної знижки плати за займане ним житло, комунальні послуги, у тому числі за спожиту електричну енергію, а тому його вимоги про визнання неправомірною відмови ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" щодо перерахунку йому плати, зобов'язання вказаного товариства проводити нарахування платежів з оплати за послуги з електропостачання позивачу з урахуванням зазначеної 50-процентної знижки підлягають задоволенню.

Однак повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суд дійшов їх у порушення норм матеріального та процесуального права.

Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, позивач є помічником прокурора м. Лисичанська та відповідно до ст. ст. 49, 56 Закону від 5 листопада 1991 року № 1789-XII має пільгу з 50-процентної знижки плати за спожиту електричну енергію.

Проте вищезазначеними нормами Закону встановлено лише пільги, гарантії і компенсації певним категоріям працівників прокуратури, а порядок їх надання передбачено Порядком надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 2003 року № 426 (426-2003-п) , (далі - Порядок).

Указаним Порядком встановлено, що пільги, компенсації і гарантії, на які мають право пільговики, у тому числі прокурори і помічники прокурора, надаються шляхом відшкодування пільговику передбаченої законодавством частини фактичних витрат за надані пільговику послуги.

Відшкодування витрат за надані пільговику послуги, щомісячно чи раз у квартал за рішенням керівника такої установи, проводяться за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання установ, де працює пільговик.

Пунктом 5 зазначеної Постанови передбачено, що для відшкодування фактичних витрат пільговик подає в бухгалтерію установи копії квитанцій про оплату за користування житлом, паливом, телефоном і за комунальні послуги у строк, за який здійснюється відшкодування, а також довідку про склад сім'ї (раз на рік). Згідно з п. 8 Порядку грошовий еквівалент наданих пільг, компенсацій виплачується пільговику установою разом з іншими щомісячними виплатами. Указаний порядок надання пільг стосується будь-яких бюджетних установ.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону від 5 листопада 1991 року № 1789-XII фінансування органів прокуратури здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Таким чином, надання пільг прокурорам, у тому числі помічникам прокурора, за рахунок коштів зазначеного товариства є неприпустимим, оскільки суперечить принципам фінансування органів державної влади та вимогам указаного Закону.

Отже, існує законодавчо визначений Порядок надання пільг, компенсацій і гарантій працівникам бюджетних установ, у тому числі прокурорам і помічникам прокурора, але він залишився поза увагою суду. Не дослідивши зазначеного Порядку, суд дійшов передчасного висновку про необхідність відшкодування шкоди ОСОБА_1 за рахунок зазначеного товариства.

За таких обставин ухвалені у справі рішення в частині визнання відмови ТОВ "Луганське енергетичне об'єднання" щодо перерахунку плати позивачу неправомірною, зобов'язання вказаного товариства проводити нарахування платежів з оплати за послуги з електропостачання позивачу з урахуванням зазначеної 50-процентної знижки та відмови в задоволенні вимог до прокуратури Луганської області не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони в цій частині підлягають скасуванню з передачею справи в указаній частині на новий розгляд до суду першої інстанції, у решті - рішення підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" задовольнити частково.

Рішення Лисичанського міського суду від 3 липня 2006 року й ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 27 листопада 2006 року в частині визнання відмови товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" щодо перерахунку плати ОСОБА_1 неправомірною, зобов'язання вказаного товариства проводити нарахування платежів з оплати за послуги з електропостачання ОСОБА_1 з урахуванням 50-процентної знижки плати за послуги з електропостачання та відмови в задоволенні вимог ОСОБА_1 до прокуратури Луганської області скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

У решті зазначені судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.