Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на ухвали Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23 травня 2006 року та від 24 грудня 2007 року, рішення Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2008 року,

У березні 2000 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої йому дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася з вини відповідача.

Рішенням Васильківського районного суду від 11 квітня 2000 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 серпня 2000 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 6 942 грн. матеріальної шкоди та 72 599 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року зазначене рішення скасовано у зв'язку з нововиявленими обставинами. Іншою ухвалою того ж суду від 23 травня 2006 року з метою забезпечення позову накладено арешт на майно ОСОБА_4

У подальшому у справу вступили з самостійними вимогами про відшкодування шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Рішенням Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 5 856 грн. матеріальної шкоди та 2 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди, а на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 1 700 та 2 тис. грн. відповідно на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року скасовано вжиті ухвалою цього ж суду від 23 травня 2006 року заходи забезпечення позову.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2008 року рішення та ухвалу Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять скасувати ухвалу Васильківського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року про скасування рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, рішення та ухвалу цього ж суду від 24 грудня 2007 року, а також ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2008 року та залишити в силі рішення Васильківського районного суду від 11 квітня 2000 року, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. ст. 440, 440-1 ЦК Української РСР 1963 року, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, майнова та моральна (немайнова) шкода, заподіяні особі або майну громадянина діяннями іншої особи, яка порушила його законні права, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що шкоду заподіяно не з її вини.

Судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_4, позивачу ОСОБА_1 завдано майнової та моральної, а позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральної шкоди.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, судом вірно визначено правовідносини, які випливають із встановлених обставин, застосовано правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин та обґрунтовано ухвалено рішення про часткове задоволення позову.

Судові рішення в цій частині відповідають нормам матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, тому касаційну скаргу відповідно до ст. 337 ЦПК України слід відхилити.

Щодо оскарження ухвали Васильківського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року про скасування рішення Васильківського районного суду від 11 квітня 2000 року, яке набрало законної сили, у зв'язку з нововиявленими обставинами, то в цій частині касаційне провадження слід закрити, оскільки зазначена ухвала відповідно до вимог ч. 1 ст. 366 ЦПК України оскарженню не підлягає, відтак не може бути й предметом перегляду при вирішенні касаційної скарги на ухвалене в подальшому за результатами розгляду справи рішення Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року.

Також слід закрити касаційне провадження в частині оскарження ухвали Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року про скасування вжитих раніше заходів забезпечення позову, оскільки така ухвала не міститься в переліку ухвал суду першої інстанції, які після їх перегляду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені в касаційному порядку (п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України).

Слід закрити касаційне провадження і в частині оскарження ухвали апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2008 року про залишення зазначеної вище ухвали Васильківського міськрайонного суду без змін, тому що така ухвала, постановлена за результатами перегляду ухвали суду першої інстанції, не перешкоджає подальшому провадженню у справі та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 324 ЦПК України також не може бути предметом оскарження в касаційному порядку.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 324, п. 1 ч. 1 ст. 336, ст. 337, п. 1 ч. 1 ст. 344, ч. 1 ст. 366 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2008 року в частині залишення зазначеного рішення без змін залишити без змін.

Касаційне провадження у справі в частині оскарження ухвали Васильківського міськрайонного суду від 23 травня 2006 року про скасування рішення Васильківського районного суду від 11 квітня 2000 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, ухвали Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року про скасування заходів забезпечення позову та ухвали апеляційного суду Київської області від 22 лютого 2008 року в частині залишення ухвали Васильківського міськрайонного суду від 24 грудня 2007 року без змін закрити.

Ухвала оскарженню не підлягає.