Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства "Фірма "Тернопільбудінвестзамовник" до ОСОБА_1, ОСОБА_2про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виселення та знесення жилого будинку, за касаційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 18 березня 2008 року,

В жовтні 2006 року комунальне підприємство "Фірма "Тернопільбудінвестзамовник" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виселення відповідачів з жилого будинку із скасуванням їх реєстрації в ньому та знесення будинку з тих підстав, що земельна ділянка вилучена у відповідачів для будівництва позивачем багатоквартирного будинку, а ті, отримавши за встановленими нормами квартиру, продовжують користуватися будинком та не бажають звільняти його.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 18 грудня 2007 року позов задоволено. Постановлено усунути перешкоди комунальному підприємству "Фірма "Тернопільбудінвестзамовник" в користуванні земельною ділянкою шляхом виселення з жилого будинку поАДРЕСА_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також знести зазначений будинок.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 18 березня 2008 року рішення суду першої інстанції залишено без змін, а кошти в сумі 14 410 грн. 94 коп., які становлять вартість будинку і внесені позивачем на депозитний рахунок апеляційного суду, вирішено передати ОСОБА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2 . просять скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд виходив з того, що земельна ділянка, на якій розташовано спірний жилий будинок, у встановленому законом порядку в 1988 році вилучена у ОСОБА_1. та передана позивачу для спорудження багатоквартирного жилого будинку, сім'ї ОСОБА_1. у зв'язку з цим надано за встановленими нормами квартиру та нараховано для сплати вартість будинку та будівель, які підлягають знесенню, а відповідачі неправомірно не виселяються з будинку.

Однак, з таким висновком погодитися не можна.

Відповідно до ст. 171 ЖК України у разі знесення жилих будинків, що є в приватній власності громадян, у зв'язку з вилученням земельних ділянок для державних або громадських потреб власникам жилих будинків на їх вибір або сплачується вартість будинків, будівель та пристроїв, що зносяться, або надається право використати матеріали від розбирання цих будинків, будівель та пристроїв за своїм розсудом.

Вартість такого нерухомого майна, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 12 постанови "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22 грудня 1995 року № 20 (v0020700-95) , визначається за погодженням сторін, а за його відсутності - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору судом. Під дійсною вартістю при цьому розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Суд на зазначене уваги не звернув та помилково визначив вартість будинку та будівель, які підлягають знесенню, за цінами 1988 року, коли компетентним органом було прийнято рішення про вилучення земельної ділянки, на якій знаходиться спірний будинок.

Таким чином судом допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та передачі справи на новий розгляд. Оскільки зазначене порушення було допущено судом першої інстанції і не було усунено апеляційним судом справу слід передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 18 березня 2008 року скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.