Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Косенка В.Й., Жайворонок Т.Є., Гуменюка В.І., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Харкова про стягнення втраченого заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Харкова на рішення Київського районного суду м. Харкова від 1 червня 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2007 року,

ОСОБА_1. звернувся в суд із позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Ленінському районі м. Харкова про стягнення втраченого заробітку у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 1 червня 2007 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1. недонараховані суми страхових виплат за період з 3 жовтня 2002 року до 1 березня 2007 року в сумі 7 533 грн. 61 коп. та витрати на проведення судово-економічної експертизи в сумі 533 грн. 88 коп. Встановлено ОСОБА_1. щомісячну страхову суму, починаючи з 1 березня 2007 року, у розмірі 280 грн. 08 коп. Відділення Фонду у Київському районі зобов'язано виплачувати на його користь щомісячно страхову суму, починаючи з 1 березня 2007 року у розмірі 280 грн. 8 коп. з подальшим перерахунком відповідно до діючого законодавства. Також з Фонду на користь держави стягнуто судові витрати: судовий збір у сумі 75 грн. 34 коп. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2007 року зазначене рішення суду першої інстанції змінено: скасовано в частині стягнення з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова судового збору в розмірі 75 грн. 34 коп. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. У решті - рішення залишено без змін.

Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Київському районі м. Харкова подало до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1., суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивач знаходився у трудових відносинах із Харківським електротехнічним заводом "Трансзв'язок", на якому працював плавильником емалі третього розряду.

Правонаступником указаного підприємства стало АТ "Харківський емальзавод".

20 липня 1987 року ОСОБА_1. був травмований на виробництві, що вбачається з акта за формою Н-1, випискою з протоколу № 3 засідання профкому заводу "Трансзв'язок" від 24 липня 1987 року (а. с. 3,4,8).

За висновками МСЕК від 10 жовтня 1988 року ОСОБА_1. було встановлено втрату професійної працездатності 45 %, а також його визнано інвалідом третьої групи.

Як убачається з матеріалів справи, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, детально проаналізував діюче на цей період часу законодавство, зокрема п. 28 Правил відшкодування шкоди, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 червня 1993 року № 472 у редакції, чинній до 25 жовтня 1997 року, і виходив із галузевих роз'яснень, що перерахований розмір відшкодування шкоди в розрахунку на 100 % втрати профпрацездатності повинен відповідати реальній середній зарплаті відповідного працівника.

Установлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні підстави для скасування ухвалених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Згідно зі ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Харкова відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 1 червня 2007 року та рішення апеляційного суду Харківської області від 9 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.