Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус ОСОБА_4, виконком Алуштинської міської ради про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним,

У травні 2004 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. звернулися із зазначеним позовом посилаючись на те, що 13 листопада 2002 року між ними та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, площею 0,0060 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. В період укладення договору позивачки знаходились у важкому матеріальному становищі, а тому були вимушені піти на укладення договору купівлі-продажу за ціну значно нижчу ніж реальна вартість земельної ділянки. Враховуючи викладене, ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просили задовольнити їх позовні вимоги та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13 листопада 2002 року.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2005 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 червня 2006 року, позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 13 листопада 2002 року, укладений між ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3. Зобов'язано Алуштинську міську раду відмінити державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3. Стягнуто з ОСОБА_1., ОСОБА_2. на користь ОСОБА_3. 5 300 грн.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_2. суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договір купівлі-продажу від 13 листопада 2002 року укладений під впливом тяжких обставин, а саме: позивачки на той час не працювали, син ОСОБА_1. захворів на онкологічне захворювання, а потім помер, вони поховали ще двох самотніх родичів.

Проте з такими висновками суду погодитись не можливо.

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний недійсним на підставі статті 233 ЦК України.

Під тяжкими обставинами при укладенні правочину розуміється не будь-яке несприятливе матеріальне, соціальне чи інше становище, а його крайні форми.

Встановлено, що син ОСОБА_1. - ОСОБА_5., з 2000 року по травень 2001 року був тяжко хворим на онкологічне захворювання, від чого помер ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто за півтора роки до укладення спірного правочину.

Розписка ОСОБА_1. про отримання від ОСОБА_3. суми у розмірі 1 тис. доларів США в рахунок оплати за запропоновану угоду з продажу земельної ділянки написана 28 серпня 2002 року (а.с. 85), тобто до укладення правочину.

Державний акт на право приватної власності на землю позивачки отримали лише 8 листопада 2002 року.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Отже, судом першої інстанції не надано належної оцінки тяжкому майновому стану позивачок на момент укладення правочину, а також не досліджено їх право розпоряджатися земельною ділянкою до укладення спірного правочину.

Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не перевірив доводи апеляційної скарги, і помилково залишив рішення районного суду без змін.

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про належне повідомлення відповідача про розгляд справи, як того вимагають норми статті 74 ЦПК України.

Розгляд справи у суді відбувся без участі ОСОБА_3., який не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи як у суді першої так і у суді апеляційної інстанцій.

Оскільки порушення норм матеріального та процесуального права призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 25 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 29 червня 2006 року скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.