Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Григор'євої Л.І.,

суддів: Пшонки М.П., Гуменюка В.І.,

Жайворонок Т.Є., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання батьківства, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 лютого 2008 року,

У вересні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він і відповідачка перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2004 року, проживали разом та вели спільне господарство. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. При реєстрації дитини в органах РАЦС відповідачка записала сина на своє прізвище, по батькові записала позивача. ОСОБА_1. просив визнати його законним батьком ОСОБА_3.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 19 лютого 2008 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі позивач порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та направлення справи на новий апеляційний розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Судові рішення не відповідають цим вимогам.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. про визнання батьківства, районний суд, з чим погодився й апеляційний суд, виходив із необґрунтованості заявлених позовних вимог щодо предмета спору.

Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки їх зроблено без повного з'ясування всіх обставин, без перевірки їх доказами, у тому числі й наявними у справі.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та які встановлюються на підставі пояснень осіб, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Судом першої інстанції, з чим погодився й апеляційний суд, встановлено, що сторони перебували у фактичних шлюбних відносинах з 2004 року, проживали разом, вели спільне господарство. Від шлюбних відносин мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Крім того, з протоколу засідання суду першої інстанції від 19 листопада 2007 року вбачається, що відповідачка ОСОБА_2. не заперечувала, що шлюб з позивачем не реєстрували, а ІНФОРМАЦІЯ_1народився син ОСОБА_3 (а .с. 15).

Проте в порушення вимог ст. ст. 212, 213 ЦПК України суд не дав належної оцінки цим обставинам.

На зазначені порушення вимог закону апеляційний суд не звернув уваги, залишивши без змін рішення суду першої інстанції.

Таким чином, рішення ухвалені не на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, їх не можна визнати законними й обґрунтованими, тому судові рішення як постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційна скарга ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 19 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 19 лютого 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.