Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа служба у справах дітей Камянсько-Дніпровської районної державної адміністрації Запорізької області, про визначення місця проживання дітей, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення Апеляційного суду Запорізької області від 16 жовтня 2007 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду з названим позовом.

Зазначав, що з 1992 року він підтримував із ОСОБА_2. фактичні шлюбні стосунки, від яких ІНФОРМАЦІЯ_1народився син, ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 - син, ОСОБА_4 .

З 1995 року їхня сім'я мешкала в придбаному будинку АДРЕСА_1

З 2004 року між ним і відповідачкою стосунки ускладнились, у зв'язку з неналежним виконанням останньою обов'язків щодо догляду й виховання дітей.

У квітні 2004 року ОСОБА_2. разом із дітьми переїхала жити до своєї матері. За рішенням місцевого суду він сплачує аліменти на утримання дітей в розмірі 1/8 частини свого заробітку, постійно спілкується з дітьми та вчителями.

Відповідачка усунулася від виховання дітей, ніде не працює і, крім аліментів, не має ніякого доходу. За останні три роки син ОСОБА_3, у зв'язку з поганим навчанням і поведінкою, змінив три школи. Син ОСОБА_4 хворіє на захворювання, що виникло внаслідок поганого харчування та антисанітарних умов проживання.

Після його звернення до органу опіки та піклування розпорядженням голови Кам'янсько-Дніпровської районної державної адміністрації від 5 червня 2007 року місце проживання дітей було визначено з ним - АДРЕСА_1

Оскільки відповідачка це розпорядження не виконує, ОСОБА_1. просив суд визначити місцем проживання ОСОБА_4та ОСОБА_3 будинок АДРЕСА_1

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 13 серпня 2007 року позов задоволено частково: визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_4за місцем проживання батька, ОСОБА_1., а в решті вимог відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 16 жовтня 2007 року рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 . посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого суду.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Частково задовольняючи позов та визначаючи місце проживання меншого сина з батьком, місцевий суд виходив із того, що відповідачка недбало виконує свої материнські обов'язки щодо дітей і, зокрема, не має регулярного доходу й постійного місця роботи, а орган опікита піклування визначив місце проживання дітей з батьком.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд дійшов висновку, що малолітня дитина може бути розлучена з матір'ю лише у виняткових випадках, старший син ОСОБА_3 бажає жити з матір'ю й братом, а відповідачка виконує материнські обов'язки належним чином.

Проте повністю погодитись з такими висновками апеляційного суду не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу.

При вирішенні справи місцевим судом встановлено, що відповідачка не має регулярного доходу та постійного місця роботи, а її реєстрація 1 червня 2007 року як фізичної особи-підприємця не є доказом наявності в неї певних доходів.

Ревізуючи рішення місцевого суду, апеляційний суд у порушення вимог ст. 303 ЦПК України цей висновок місцевого суду не спростував та не встановив протилежного; при цьому належним чином не перевірив обставини перебування ОСОБА_2. з 22 травня 2007 року на обліку як безробітної особи (а.с. 28) та її зняття з цього обліку в серпні 2007 року (а.с. 44).

За таких обставин ухвалене в справі рішення апеляційного суду не можна визнати законним й обґрунтованим, а тому з урахуванням вимог ч.ч. 2 і 3 ст. 338 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Запорізької області від 16 жовтня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.