6-5423св08 Про визнання права на приватизацію та визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру - 27.08.2008 Прийняття

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, виконавчого комітету Вінницької міської ради про визнання права на приватизацію, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 січня 2008 року,

У травні 2007 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27 жовтня 1994 року № 909, яким дозволено приватизувати квартиру АДРЕСА_1та безоплатно передати її у спільну приватну власність батьку позивача, ОСОБА_2., та матері батька - ОСОБА_3., чим порушено право позивача на участь у приватизації цієї квартири, у якій він проживав і мешкає в теперішній час. Просив суд визнати за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1, визнати недійними свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1та рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради від 27 жовтня 1994 року № 909 у частині надання дозволу на приватизацію та передачу у власність квартири АДРЕСА_1

Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 30 жовтня 2007 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 22 січня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради народних депутатів від 27 жовтня 1994 року № 909 відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) трикімнатна квартира АДРЕСА_1передана в рівних частках у спільну власність ОСОБА_2. та ОСОБА_3. і видано свідоцтво про право власності на житло від 27 жовтня 1994 року.

ОСОБА_2. є батьком, а ОСОБА_3. - бабусею позивача ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого в спірній квартирі з 2 липня 1996 року.

Задовольняючи позов ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив із порушення вимог ст. 5, ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прав позивача при прийнятті рішення про приватизацію спірної квартири, оскільки він як неповнолітня особа, яка постійно проживала в цій квартири як член сім'ї наймача та відповідно до ст. 64 ЖК України користувалася рівними з наймачем правами, мав право на участь у приватизації цієї квартири.

При цьому суд першої інстанції застосувавши ч. 1 ст. 261 ЦК України, виходив із того, що позивачем не пропущено строку звернення до суду, оскільки про порушення свого права йому стало відомо лише в 2006 році.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові з підстав спливу позовної давності, апеляційний суд виходив із того, що згідно із ч. 4 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності в цьому спорі починається від дня досягнення позивачем повноліття - 21 грудня 1997 року.

Однак з висновком апеляційного суду не можна повністю погодитися з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 212, 213, 304, 313, 315 ЦПК України рішення апеляційного суду має бути законним і обґрунтованим, а при його ухваленні суд повинен, зокрема, вирішити питання щодо пропущення позовної давності та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вирішуючи спір на підставі ст. 267 ЦК України, апеляційний суд усупереч зазначеним процесуальним нормам не з'ясував причини пропущення позивачем позовної давності, хоча з'ясування зазначеної обставини має суттєве значення для правильного вирішення спору, ураховуючи положення ч. 5 ст. 267 ЦК України, відповідно до якої порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає причини пропущення позовної давності поважними.

Оскільки рішення апеляційного суду ухвалене з порушенням процесуальних норм права, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК України воно підлягає скасуванню з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Вінницької області від 22 січня 2008 року скасувати, передати справу на новий розгляд до апеляційного суду Вінницької області.