Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Пшонки М.П., Григор'євої Л.І.,

Данчука В.Г., Косенка В.Й., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частину квартири, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2008 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з відповідачкою перебував у зареєстрованому шлюбі з 4 вересня 1993 року. Під час перебування в шлюбі сторони у справі придбали квартиру АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу на квартиру оформлено на ОСОБА_2. Вважаючи, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, позивач просив визнати за ним право власності на 1/2 частину зазначеної квартири.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_1. право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2008 року рішення районного суду скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування рішення апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1., апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав правовстановлюючого документа на спірну квартиру, а договір купівлі-продажу цієї квартири є недійсним.

Проте цей висновок суперечить вимогам закону й матеріалам справи.

Апеляційний суд Дніпропетровської області при розгляді в апеляційному порядку зазначеної цивільної справи вийшов за межі доводів апеляційної скарги відповідача та за межі позовних вимог, що були заявлені в суді першої інстанції, визнавши в мотивувальній частині свого рішення від 31 січня 2008 року, що договір купівлі-продажу квартири, придбаної подружжям на товарній біржі, є недійсним із підстав недодержання його нотаріальної форми.

З наданої суду копії договору купівлі-продажу нерухомого майна від 9 вересня 1997 року вбачається, що він був зареєстрований 11 листопада 1997 року комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" та внесений в реєстрову книгу прав власників за № 254. Згідно відповіді підприємства як реєструючого право власності на нерухоме майно органу від 30 листопада 2005 року № 9268, яка також знаходиться в матеріалах цивільної справи, право власності на спірну квартиру зареєстровано за ОСОБА_2. на підставі договору купівлі-продажу від 9 вересня 1997 року.

Таким чином, договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме спірної квартири, зареєстрований 9 вересня 1997 року на товарній біржі "Єкатеринославська", є правовстановлюючим документом на спірну квартиру, який було досліджено судом першої інстанції та якому надана належна правова оцінка, однак судом апеляційної інстанції безпідставно визнаний недійсним.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1. та визнання за ним права власності на 1/2 частину спірної квартири відповідно до чинних норм сімейного законодавства.

Оскільки рішення цього суду першої інстанції відповідає вимогам закону, то рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення районного суду - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 336, 339, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.

Рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2008 року скасувати, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 жовтня 2007 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.