Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи: комунальне виробниче житлове ремонтно - експлуатаційне підприємство Кіровського району

м. Дніпропетровська, відділення громадянства, реєстрації та міграції фізичних осіб Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання права користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради до ОСОБА_1 про виселення за касаційною скаргою виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 р.,

У лютому 2005 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради, треті особи: комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська, ВГІРФО Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, про визнання права користування жилим приміщенням.

У позовній заяві посилалась на те, що з 28 серпня 1997 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Вони разом проживали в квартирі АДРЕСА_1. Проте зареєстрований у ній був лише ОСОБА_2, а вона ж була зареєстрована за місцем проживання її матері в с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

У вказаній квартирі вона проживає разом зі своєю дочкою, іншого місця проживання в них немає, але відповідач відмовив їй у реєстрації за вказаною адресою як члена сім'ї наймача. У зв'язку з цим просила суд визнати за нею право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов'язати комунальне житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська оформити на неї особовий рахунок на цю квартиру.

Виконавчий комітет Кіровської районної в м. Дніпропетровську ради звернувся до суду із зустрічним позовом про виселення ОСОБА_1 без надання іншого жилого приміщення, посилаючись на те, що квартира АДРЕСА_1 є комунальною власністю. Відповідно до договору найму користуватися нею мав право ОСОБА_2, який з 25 вересня 2003 року був знятий з реєстрації за вказаною адресою у зв'язку зі смертю. Вважаючи, що ОСОБА_1 не набула право користування вказаною квартирою, оскільки була відсутня письмова згода наймача на її вселення, а вона не зверталася із заявами про реєстрацію її в цій квартирі за життя головного наймача квартири, крім того, була зареєстрована за іншою адресою, просив суд виселити ОСОБА_1 із цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 серпня 2006 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради задоволено. Ухвалено виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 р. зазначене рішення скасовано та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за нею право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язано комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Кіровського району м. Дніпропетровська укласти договір найму з нею на вказану квартиру, а ВГІРФО Кіровського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області зобов'язано зареєструвати її за цією адресою. У задоволенні зустрічного позову виконавчого комітету Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги виконавчий комітет Кіровської районної у м. Дніпропетровську ради посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції й залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи зі змісту ст. 65 ЖК України, за особою, яка проживає у наймача жилого приміщення як член його сім'ї, не може бути визнано право користування цим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому жилому приміщення у будинку державного чи громадського житлового фонду.

Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) , вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням. При цьому, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" (v0009700-96) , наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_2., за його життя не звертались до наймодавця (комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Кіровського району м. Дніпропетровська або виконавчого комітету Кіровської районної в м. Дніпропетровську ради) із заявою про зміну умов договору найму шляхом включення її до членів сім'ї наймача та реєстрацією за вказаною адресою.

До того ж з наданої позивачкою довідки від 23 липня 2004 р.

№ 2662, виданої Новоолександрівською сільською радою Дніпропетровського району Дніпропетровської області, вбачається, що в період з 22 січня 1996 р. до 5 серпня 2003 р., тобто за життя ОСОБА_2, та в період перебування з ним у шлюбі, вона була прописана за адресою: АДРЕСА_2, та зберігала за собою право користування цим помешканням за вищевказаною адресою, а в її приватній власності за життя ОСОБА_2 була інша квартира, розташована за адресою:

АДРЕСА_3.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не набула права користування квартирою АДРЕСА_1.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, посилаючись на ст. 64 ЖК України, дійшов висновку, що ОСОБА_1 поселилась в квартирі ОСОБА_2 як член його сім'ї, оскільки була його дружиною, постійно проживала в ній, спільно з ОСОБА_2. несла витрати на утримання цієї квартири, що свідчить про те, що спірна квартира була її постійним місцем проживання, незважаючи на відсутність реєстрації в ній, а реєстрація в іншому житловому приміщення не свідчить про те, що вона його зберігала у власності та користувалась ним.

Проте такий висновок апеляційного суду є помилковим, тому що порядок вселення ОСОБА_2 до квартири державного житлового фонду дотриманий не був, адже головний наймач квартири - померлий ОСОБА_2 за життя не порушував питання про її вселення та реєстрацію в цій квартирі; вона зберігала за собою право користування іншим помешканням у с. Новоолександрівка Дніпропетровської області та вибула із цього помешкання згідно з довідкою виконкому Новолександрівської сільської ради Дніпропетровської області в серпні 2003 р. (а.с.13); в приватній власності ОСОБА_1 була інша квартира, якою вона розпорядилась лише в липні 2004 р., подарувавши її ОСОБА_3. (а.с. 47).

З огляду на наведене апеляційний суд безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, а тому колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу виконавчого комітету Кіровської районної у

м. Дніпропетровську ради задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від

2 квітня 2007 р. скасувати.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 4 серпня 2006 р. залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.