Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гнатенка А.В.,

суддів: Косенка В.Й., Гуменюка В.І., Данчука В.Г., Григор'євої Л.І., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5до ОСОБА_6про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року,

У листопаді 2006 року ОСОБА_1., ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. в інтересах ОСОБА_5. звернулися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_6. шкоди у зв'язку з втратою годувальника, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що внаслідок порушення відповідачкою Правил дорожнього руху 27 серпня 2003 року загинув ОСОБА_7. - син ОСОБА_1. і ОСОБА_2., батько ОСОБА_5.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1. за період з січня 2004 року до червня 2007 року матеріальну шкоду в розмірі 7 594 грн. 86 коп. та моральну в розмірі 4 200 грн.; постановлено стягувати починаючи з липня 2007 року, довічно у вигляді щомісячних платежів матеріальну шкоду в розмірі 180 грн. 83 коп. і моральну в розмірі 100 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_2. за період з січня 2004 року до червеня 2007 року матеріальну шкоду в розмірі 7 594 грн. 86 коп. та моральну в розмірі 4 200 грн.; постановлено стягувати починаючи з липня 2007 року довічно у вигляді щомісячних платежів матеріальну шкоду у розмірі 180 грн. 83 коп. і моральну в розмірі 100 грн.

Стягнуто з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_5. за період з січня 2004 року до червня 2007 року матеріальну шкоду в розмірі 13 672 грн. 68 коп. та моральну в розмірі 4 200 грн., постановлено стягувати матеріальну шкоду починаючи з липня 2007 року, до досягнення дитиною вісімнадцяти років, у разі продовження навчання - до його закінчення, але не більше як до досягнення ним 23 років, у вигляді щомісячних платежів у розмірі 325 грн. 54 коп. а також моральну в розмірі 100 грн. - довічно.

Стягнуто з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_3. за період з січня 2004 року до червня 2007 року моральну шкоду в розмірі 4 200 грн., постановлено стягувати починаючи з липня 2007 року, моральну шкоду у вигляді щомісячних платежів у розмірі 100 грн. довічно.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року змінено. Постановлено стягнути за період з 27 серпня 2003 року до 31 січня 2008 року включно з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1. та ОСОБА_2. по 21 564 грн. 11 коп. кожному на відшкодування матеріальної шкоди та по 3 тис. грн. кожному на відшкодування моральної шкоди; на користь ОСОБА_5. стягнути за період з 27 серпня 2003 року до серпня 2007 року включно 5 383 грн. 95 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

Починаючи з 1 лютого 2008 року стягувати з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_1. та ОСОБА_2. щомісячно по 406 грн. 87 коп. кожному на відшкодування матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника довічно.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_3. моральної шкоди скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким ОСОБА_3. у задоволенні позову відмовлено.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року в частині стягнення з ОСОБА_6. на користь ОСОБА_5 . матеріальної шкоди у зв'язку з втратою годувальника за період, починаючи з вересня 2007 року, і щомісячних платежів на відшкодування моральної шкоди скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові в цій частині.

У решті - рішення залишено без змін.

Не погодившись із вищезазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_6. подала до Верховного Суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, з чим частково погодився й апеляційний суд, виходив із того, що ОСОБА_1., ОСОБА_2. та неповнолітній ОСОБА_5. перебували на утриманні ОСОБА_7., а тому мають право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, оскільки батьки ОСОБА_1. - та ОСОБА_2. пенсіонери, а син ОСОБА_5. - неповнолітній за правилами ст. 456, 457 ЦК України 1963 року.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна, оскільки дійшли їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 2 ст. 456 ЦК України 1963 року в разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні потерпілого або мали право на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася після його смерті

Згідно із ч. 3 ст. 456 цього Кодексу шкода відшкодовується:

1) неповнолітнім дітям до досягнення шістнадцятирічного віку, а учням - вісімнадцятирічного віку;

2) жінкам, старшим п'ятдесяти п'яти років, і чоловікам, старшим шістдесяти років, - довічно.

На момент смерті ОСОБА_7., яка настала 27 серпня 2003 року його батьки не досягли вказаного віку, оскільки батько, ОСОБА_1., ІНФОРМАЦІЯ_1, а мати, ОСОБА_2., ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто на день смерті їм не було 60 та 55 років відповідно.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 (v0006700-92) зазначено, що при вирішенні позовів про відшкодування шкоди, заподіяної втратою годувальника, слід мати на увазі, що при наявності підстав, передбачених ст. 456, 457, 461 ЦК України і Законом України № 1105-ХІV (1105-14) .

Право на відшкодування такої шкоди мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого, незалежно від родинних зв'язків, або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більше ніж десятимісячного строку після його смерті. Зокрема, у разі смерті потерпілого, який був застрахований, право на одержання страхових виплат на підставі Закону України № 1105-ХІV (1105-14) мають: діти, котрі не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші, які через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти на життя; діти, що є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ними 23 років; жінки, які досягли 55 років, і чоловіки - 60 років, якщо вони не працюють; інваліди - члени сім'ї померлого - на час інвалідності; дружина (чоловік) або один із батьків померлого чи інший член сім'ї, якщо він не працює і доглядає дітей, братів, сестер, онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку. В інших випадках (статті 456, 457, 461 ЦК України) до непрацездатних утриманців потерпілого, які мають право на відшкодування шкоди, належать: діти віком до 16 років, ті, що навчаються, - до 18 років, і непрацездатні діти старшого віку; жінки, які досягли 55 років, чоловіки - 60 років або особи, які є інвалідами; один із батьків або дружина (чоловік) померлого чи інший член його сім'ї, якщо він не працює й доглядає дітей, братів, онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку.

Проте зазначені обставини судами не враховані.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій, не встановлено, що ОСОБА_1., ОСОБА_2. перебували на утриманні загиблого сина - ОСОБА_7.

За таких обставин судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, вони підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_6задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 22 червня 2007 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 12 лютого 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.