Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про визнання директором колективного підприємства "Кафе"Деруни" та зобов ?язання внести відповідний запис про час роботи в трудову книжку за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року,

У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернулась у суд із позовом до ОСОБА_2. про визнання директором колективного підприємства "Кафе"Деруни" (далі - КП "Кафе "Деруни") та зобов ?язання внести відповідний запис про час роботи в трудову книжку.

Зазначала, що вона працювала в КП "Кафе "Деруни" на посаді касира з 1 квітня 1994 року до 31 березня 1999 року.

1 квітня 1999 року її трудова діяльність припинилась у зв ?язку з фактичною ліквідацією підприємства, яке, незважаючи на це, не знято з державної реєстрації.

Посилаючись на те, що при розгляді іншої справи за її позовом судом було встановлено її звільнення у зв ?язку з ліквідацією підприємства за п 1 ст. 40 КЗпП України, а директор КП "Кафе "Деруни", якою на той час була ОСОБА_2., заперечує своє перебування на цій посаді та відмовляється від оформлення її трудової книжки, позивачка просила задовольнити її позовні вимоги.

Рішенням Стрийського районного суду Львівської області від 14 вересня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині відмови в задоволенні позову про зобов ?язання ОСОБА_2. внести відповідний запис про час роботи в трудову книжку ОСОБА_1. та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог. У решті - рішення суду залишено без змін.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 30 липня 2007 року виправлено описку в рішенні цього суду від 4 грудня 2006 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_2., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зобов ?язання ОСОБА_2. внести відповідний запис про час роботи позивачки в КП "Кафе "Деруни" в її трудову книжку та ухвалюючи в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що КП "Кафе "Деруни" не знято з державної реєстрації, а позивачка надала докази виконання обов'?язків директора цього підприємства на час її звільнення саме відповідачкою, на яку як на керівника підприємства згідно з п 4 постанови Кабінету Міністрів України від 28 квітня 1993 року № 301 "Про трудові книжки працівників" покладено обов ?язок ведення трудових книжок працівників підприємства.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Та обставина, що ОСОБА_2. не є директором КП "Кафе "Деруни" з 16 березня 1999 року, була встановлена ще рішенням Стрийського міського суду Львівської області від 17 липня 2002 року у справі за скаргою ОСОБА_2. на дії державного виконавця.

Відповідно до ст. 48 КЗпП України, п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року "Про трудові книжки працівників" (301-93-п) та п. 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (v0162400-74) , усі записи в трудовій книжці, у тому числі запис про звільнення з роботи, здійснюються адміністрацією підприємства, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладено на керівника підприємства.

Оскільки позов про зобов'?язання ОСОБА_2. внести відповідний запис про час роботи позивачки в КП "Кафе "Деруни" в її трудову книжку, пред'явлено ОСОБА_1. не до підприємства, а до фізичної особи, то правильним є висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для забезпечення цих позовних вимог.

Тому рішення апеляційного суду в частині покладення обов'язку внести запис про час роботи ОСОБА_1. в КП "Кафе "Деруни" в її трудову книжку на ОСОБА_2. підлягає скасуванню з залишенням в силі в цій частині рішення суду першої інстанції, а рішення цього суду в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2. директором КП "Кафе "Деруни", - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року скасувати в частині зобов'язання ОСОБА_2внести запис в трудову книжку про час роботи ОСОБА_1в колективному підприємстві "Кафе "Деруни".

Рішення апеляційного суду Львівської області від 4 грудня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання ОСОБА_2 директором колективного підприємства "Кафе "Деруни" та рішення Стрийського районного суду Львівської області від 14 вересня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.