Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Селидівської міської ради та управління Пенсійного фонду України в м. Селидовому Донецької області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, про визнання права власності в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_1на рішення апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2007 року,

У квітні 2006 року ОСОБА_1. звернулась у суд із позовом до Селидівської міської ради та управління Пенсійного фонду України в м. Селидовому Донецької області про визнання права власності в порядку спадкування.

Зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1помер її дядько - ОСОБА_4. Після його смерті залишилось спадкове майно, яке складається з : квартири АДРЕСА_1, грошових внесків у Ощадбанку, що частково належали і його дружині, спадщину після смерті якої фактично прийняв дядько; та з недоотриманої ним за життя пенсії в розмірі 2 337 грн. 20 коп.

Посилаючись на те, що вона є спадкоємцем померлого, вчасно звернулась до нотаріальної контори про прийняття спадщини, але нотаріальна контора відмовляє в оформленні спадщини, позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 6 листопада 2006 року позов задоволено.

Рішенням апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2007 року рішення суду першої інстанції скасовано в частині визнання за ОСОБА_1. права власності в порядку спадкування за правом представлення після її дядька - ОСОБА_4., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на недоотриману ним за життя суму пенсії в розмірі 2 337 грн. 20 коп. скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

У касаційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та відмовити в задоволенні позову.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. у частині визнання за нею права власності в порядку спадкування на недоотриману спадкодовцем за життя пенсію в розмірі 2 337 грн. 20 коп., апеляційний суд виходив з того, що сума недоотриманої пенсії не входить до складу спадщини відповідно до вимог ст. 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Статтею 52 Закону України від 9 липня 2003 року "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла з 31 березня 2005 року по 11 жовтня 2005 року) було передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилась недоотриманою у зв ?язку з його смертю, не включається до складу спадщини та виплачується по місяць смерті включно непрацездатним членам сім ?ї, зазначеним у ч. 2 ст. 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні. Батькам, чоловіку (дружині), а також членам сім ?ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, сума недоотриманої пенсії виплачується незалежно від того, чи належать вони до кола непрацездатних членів сім ?ї, зазначених у ч. 2 ст. 36 цього Закону, та від перебування на його утриманні. Зазначена сума пенсії виплачується, якщо звернення за нею надійшло не пізніше 12 місяців після смерті пенсіонера.

Цей Закон є спеціальним і відповідно до ст. 5 регулює відносини між суб ?єктами системи загальнообов ?язкового державного пенсійного страхування.

Позивачка є племінницею ОСОБА_4., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, і відповідно до ст. 1266 ЦК України є його спадкоємцем.

Правовідносини, які виникли між сторонами та є предметом розгляду в даній справі, регулюються нормами закону щодо спадкування.

Статтею 1227 ЦК України передбачено, що суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім ?ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Положення наведеної норми закону не суперечить ст. 52 Закону України, а доповнює цей Закон та передбачає включення недоотриманої пенсіонером за життя пенсії до складу спадщини в разі відсутності підстав для виплати її в порядку, передбаченому спеціальним законом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. у частині визнання за нею права власності в порядку спадкування після її дядька ОСОБА_4., який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на недоотриману ним за життя пенсію в розмірі 2 337 грн. 20 коп., апеляційний суд у порушення вимог ст. ст 303, 309 ЦПК України (1618-15) не зважив на зазначені положення закону, не перевірив доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в м Селидовому про наявність права на отримання пенсії померлого ОСОБА_4. відповідно до ст. 52 Закону України "Про загальнообов ?язкове державне пенсійне страхування" у сестри спадкоємиці, в якої проживав ОСОБА_4. до смерті, і не встановив, чи не була їй виплачена ця сума недоотриманої спадкодавцем пенсії та чи надходило таке звернення від нею протягом 12 місяців після смерті пенсіонера.

За таких обставин рішення апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2007 року в оскаржуваній частині не можна визнати законним і обгрунтованим, воно підлягає скасуванню в цій частині.

Ураховуючи, що зазначені обставини, які мають правове значення для правильного вирішення справи, у порушення ст. ст. 10, 213, 214 ЦПК України не були встановлені й судом першої інстанції, скасуванню в цій частині підлягає і рішення Селидівського міського суду від 6 листопада 2006 року.

У решті - ухвалені у справі судові рішення не оскаржуються.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 6 листопада 2006 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 6 лютого 2007 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1про визнання за нею права власності в порядку спадкування після її дядька ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, на недоотриману ним за життя пенсію в розмірі 2 337 грн. 20 коп.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.