Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-ті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про приєднання звільнених кімнат у комунальній квартирі та за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації, 3-тя особа: відкрите акціонерне товариство "Завод"Ленінська кузня" про визнання права користування житловим приміщенням,

У лютому 2005 року ОСОБА_1. звернулася із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона, разом з сином та донькою, проживає в одній кімнаті АДРЕСА_1. У 2002 року звільнились кімнати АДРЕСА_2 у вищевказаній комунальній квартирі. Позивачка звернулась до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про надання їй цих кімнат, оскільки вона стоїть на квартирному обліку, як така, що потребує поліпшення житлових умов, а також її син ОСОБА_4 психічно хворий та за характером захворювання потребує ізольованого від інших члені сім'ї приміщення. Проте Подільська районна у м. Києві державна адміністрація відмовила їй у задоволенні заяви. Крім того, 26 квітня 2002 року ВАТ "Завод "Ленінська кузня" прийняло рішення про надання спірних кімнат сім'ї ОСОБА_2., який разом з сім'єю заселився в спірні кімнати і продовжує проживати там по даний час. Враховуючи викладене, ОСОБА_1. просила задовольнити її позовні вимоги та зобов'язати Подільську районну у м. Києві державну адміністрацію винести рішення про надання їй двох спірних кімнат, а сім'ю ОСОБА_2. виселити із займаних ними приміщень.

ОСОБА_2., ОСОБА_3. звернулися із зустрічним позовом до Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання за ними права користування жилим приміщенням, посилаючись на те, що їм на підставі спільного рішення адміністрації і профспілкового комітету ВАТ "Завод "Ленінська кузня" були надані вільні кімнати АДРЕСА_2 з одночасним звільненням кімнати АДРЕСА_3, яку вони займали на той час.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2007 року, позовОСОБА_1. задоволено. Зобов'язано Подільську районну у м. Києві державну адміністрацію надатиОСОБА_1. кімнати АДРЕСА_2 та укласти з нею договір найму на ці кімнати. Виселено ОСОБА_2., ОСОБА_3., неповнолітню ОСОБА_8, 1991 року народження із кімнат АДРЕСА_2, площею 9 кв. м., комунальної квартири АДРЕСА_1 У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2., ОСОБА_3. відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_8. просять скасувати ухвалені у справі судові рішення, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимогиОСОБА_1., суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_1., відповідно до статті 54 ЖК України, має право на отримання жилого приміщення, яке звільнилося у спірній квартирі.

З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.

Однак з такими висновками судів погодитись не можливо.

Відповідно до частини 2 статті 54 ЖК України ізольоване жиле приміщення, що звільнилося в квартирі, в якій проживає два або більше наймачі, на прохання наймача, що проживає в цій квартирі і потребує поліпшення житлових умов, надається йому, а в разі відсутності такого наймача - іншому наймачеві, який проживає в тій же квартирі.

Цією нормою статті законодавцем визначено право надати наймачу, який потребує поліпшення житлових умов, звільнене ізольоване приміщення тільки за його проханням.

26 квітня 2002 року на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету ВАТ "Завод Ленінська Кузня" було прийнято рішення про надання сім'ї ОСОБА_2 вільних кімнат АДРЕСА_2 з одночасним звільненням кімнати АДРЕСА_3, яку вона займала на той час. Зазначене рішення про поліпшення житлових умов їхньої сім'ї було прийнято у зв'язку з перебуванням на квартирному обліку з 25 жовтня 1990 року в пільговій черзі, як молоді фахівці, з врахуванням їхніх неодноразових звернень з цього питання до адміністрації заводу.

У Житловому кодексі України (5464-10) закріплено право виконавчого комітету районної, міської, районної у місті, селищної, сільської Ради народних депутатів надавати громадянам, потребуючим поліпшення житлових умов, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих Рад народних депутатів, а право надавати жилі приміщення в будинках відомчого житлового фонду надано адміністрації і профспілковому комітету підприємства, установи, організації на підставі спільного рішення.

Судом не з'ясовано до якого житлового фонду належить будинок, в якому знаходяться спірні кімнати у комунальній квартирі.

Крім того, у резолютивній частині рішення зазначено про виселення сім'ї ОСОБА_2 із займаних ними кімнат у комунальній квартирі АДРЕСА_1, проте не зазначено куди слід їм виселитися, оскільки вони до заселення у спірні кімнати мали житло, а звільнені кімнаті у комунальній квартирі їм надані для поліпшення житлових умов.

У таких випадках виселення проводиться у раніше займане житло.

Суд не з'ясував такої можливості та не зазначив підстави виселення.

Суд апеляційної інстанції на наведене уваги не звернув, не перевірив доводи апеляційної скарги, залишив рішення районного суду без змін.

За таких обставин, ухвалені судові рішення вважати обґрунтованими немає підстав. Такі рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8 задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 21 лютого 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 квітня 2007 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для розгляду іншим суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.