Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.І.,

Данчука В.Г., Жайворонок Т.Є., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Мархалівської сільської ради Васильківського району Київської області, третя особа - приватний нотаріус Васильківського нотаріального округу Київської області ОСОБА_3 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання користувачем земельної ділянки, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2008 року,

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що йому на підставі договору дарування від 16 червня 2000 року належить 9/20 частин житлового будинку АДРЕСА_1, а відповідачці 11/20 вказаного будинку, який розташований на земляній ділянці площею 0, 238 га. Згідно договору дарування земельної ділянки від 18 січня 2002 року ОСОБА_4 яка була його матір'ю, подарувала земельну ділянку, на якій розташований зазначений будинок відповідачці ОСОБА_2. Вказував, що такий договір укладений з порушенням чинного законодавства, оскільки він був укладений після договору дарування будинку від 16 червня 2000 року і ОСОБА_4 втратила право користування даною земельною ділянкою. Просив суд визнати недійсним договір дарування від 18 січня 2002 року, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку № 004318-28600, виданий ОСОБА_4 на підставі рішення Мархалівської сільської ради від 25 липня 2000 року № 20, визнати його користувачем 0,126 га земельної ділянки.

Рішенням Васильківського районного суду Київської області від 6 лютого 2008 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2008 року зазначене рішення суду скасовано, позов задоволено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_2. просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Київської області від 14 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.