Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта", треті особи: нафтоперекачувальна станція "Плещівка", відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Коростені Житомирської області, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві, зобов'язання скласти акт форми Н-1, визнання незаконними наказу та акту про нещасний випадок невиробничого характеру за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2008 року,

У липні 2007 року ОСОБА_1, звернувшись до суду з указаним позовом, зазначав, що з 9 листопада 2001 року він працює слюсарем нафтоперекачувальної станції "Плещівка" відкритого акціонерного товариства "Укртранснафта" (далі - НПС "Плещівка" ВАТ "Укртранснафта"). 17 січня 2006 року, під час виконання службових обов'язків, приблизно о 15.00 годині адміністрацією НПС "Плещівка" ВАТ "Укртранснафта" йому було дано усне розпорядження відвезти на власному автомобілі двох робітників Овруцького лісництва в м. Овруч. Виконуючи це розпорядження він повіз людей за призначенням, а на зворотному шляху потрапив у дорожньо-транспортну пригоду. 18 січня 2006 року, перебуваючи в лікарні в шоковому стані внаслідок аварії, на прохання майстра НПС "Плещівка" ВАТ "Укртранснафта" ОСОБА_2 він написав заяву, що нібито в день 17 січня 2006 року він перебував у відгулі. У зв'язку з цим акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві не складався та не проводилось розслідування цього випадку. Посилаючись на викладене, позивач просив встановити факт нещасного випадку на виробництві.

У грудні 2007 року позивач доповнив позовні вимоги і просив визнати незаконними наказ начальника НПС "Плещівка" ВАТ "Укртранснафта" № 2-к від 17 січня 2006 року про надання йому відгулу та акт № 1 від 18 січня 2006 року про нещасний випадок невиробничого характеру, встановити факт нещасного випадку на виробництві 17 січня 2006 року, внаслідок якого він отримав каліцтво, та зобов'язати відповідача скласти акт форми Н-1 про нещасний випадок, що пов'язаний з виробництвом.

Рішенням Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2008 року, в задоволенні позову відмовлено.

У обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ставить питання про скасування судових рішень й ухвалення нового рішення.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що підстави для скасування судових рішень відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 грудня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 24 січня 2008 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.