Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.І.,

Данчука В.Г., Жайворонок Т.Є.,-

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2008 року,

У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, а саме: житлового будинку з господарськими спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1. Посилалася на те, що з березня 1973 року по лютий 1989 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Після розірвання шлюбу вони продовжували проживати однією сім'єю. В 1994 році ними було розпочато будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1. Земельна ділянка, на якій будувався будинок була виділена на ім'я відповідача. 20 червня 1997 року вони повторно зареєстрували шлюб і в 1998 році разом із її матір'ю вселилися у недобудований будинок. Оскільки на даний час шлюбні відносини припиненні, шлюб розірвано, згоди між собою про поділ будинку вони з відповідачем не дійшли, просила суд визнати зазначений будинок спільною з відповідачем власністю та визнати за нею право власності на Ѕ частину будинку та виділити їй частку в натурі.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 26 грудня 2007 року позов задоволено частково. Визнано житловий будинок з господарськими спорудами АДРЕСА_1, спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 У порядку поділу майна, що є спільною частковою власністю стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за належну їй частку у розмірі 57 078 грн., а житловий будинок залишено у володінні ОСОБА_2 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1 944 грн. 56 коп.

Рішенням апеляційного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2008 року зазначене рішення районного суду скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального або процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення апеляційного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2008 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.