Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання угоди дійсною та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2007 року,

У березні 2004 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3. про стягнення 53000 грн. збитків, заподіяних невиконанням договору.

В подальшому ОСОБА_1 позовні вимоги змінив та просив суд визнати дійсною угоду купівлі-продажу 17/100 частин будинку АДРЕСА_1 укладену 20 березня 2004 року між ним та ОСОБА_3., і визнати за ним право власності на 17/100 частин цього будинку.

Позивач зазначав, що 20 березня 2004 року між ним та ОСОБА_3. було укладено договір купівлі-продажу 17/100 частин вказаного будинку, за умовами якого він сплатив ОСОБА_3. 53000 грн., а остання зобов'язувалася не пізніше 21 березня 2004 року оформити цей договір в нотаріальному порядку. В свою чергу ОСОБА_2. видав розписку, згідно якої зобов'язувався не пізніше 21 березня 2004 року від імені ОСОБА_3. нотаріально оформити договір купівлі-продажу спірної частини будинку.

Оскільки відповідачі ухиляються від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу 17/100 частин будинку, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2004 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2007 року, позов задоволено: визнано договір купівлі-продажу 17/100 частин будинку АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3. та ОСОБА_1, дійсним та визнано за ОСОБА_1 право власності на 17/100 частин цього будинку.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3. посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сторонами повністю виконані всі істотні умови договору купівлі-продажу спірного будинку, відповідачка ухилилася від його нотаріального посвідчення, а тому цей договір має бути визнано дійсним з підстав ч. 2 ст. 220 ЦК України.

Цей висновок судів ґрунтується на матеріалах справи і відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до змісту ч. 2 ст. 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Судами встановлено, що 20 березня 2004 року ОСОБА_3. уклала з ОСОБА_1 письмовий договір купівлі-продажу належних їй 17/100 частин будинку АДРЕСА_1, за умовами якого вона отримала від ОСОБА_1 53000 грн. та зобов'язувалася не пізніше 21 березня 2004 року оформити цей договір в нотаріальному порядку, однак взятих на себе зобов'язань не виконала.

Відповідно до ст.ст. 335, 337 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суди правильно застосували правові норми та ухвалили правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Одеси від 29 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 10 квітня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.